Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 <p> Значення вигуків <g/> , особливо суб'єктивних <g/> , може змінюватися залежно від інтонації <g/> .
doc#76 ) значенні « <g/> чужий <g/> » ( <g/> Верхратський <g/> , 164 <g/> ) <g/> .
doc#40 1880. </p><p> СЛОВО В РЕЧЕННІ </p><p> ( <g/> ЧАСТИНИ МОВИ <g/> ) </p><p> ІМЕННИК </p><p> § 33. ВЛАСТИВОСТІ ІМЕННИКА </p><p> З-поміж інших частин мови <g/> , що є в українській мові <g/> , іменник відрізняється сукупністю таких ознак <g/> : а <g/> ) значенням предметовости <g/> , б <g/> ) здатністю відмінятися в відмінках і в <g/> ) здатністю керувати і бути керованим <g/> . </p>
doc#40 Рим 1935. </p><p> ВИГУК </p><p> § 71. вигук </p><p> а <g/> ) значення і вживання вигуків </p><p> Вигуки відрізняються з-поміж інших частин мови тим <g/> , що вони нічого не називають ( <g/> як це роблять іменники <g/> , прикметники <g/> , прислівники <g/> , дієслова <g/> ) <g/> , ні на що не указують ( <g/> як це роблять займенники <g/> ) і не правлять за допоміжний засіб в організації речення ( <g/> як це роблять прийменники <g/> , сполучники і певною мірою частки <g/> ) <g/> .
doc#40 <p> § 65. ДІЄПРИСЛІВНИК </p><p> а <g/> ) значення і вживання дієприслівника </p><p> Дієприслівники — це незмінні дієслівні форми <g/> , що прилягають звичайно до присудка <g/> , окреслюючи другорядну дію підмета <g/> ; приміром <g/> , у реченні « <g/> Зашепотіли збуджені листочки <g/> , оповідаючи сни свої <g/> » ( <g/> Коц <g/> .
doc#15 І тому треба визнати <g/> , що <g/> , не зважаючи на безліч перехідних щаблів <g/> , називні речення в сучасній мові все ж окремий тип синтаксичної конструкції <g/> , який відрізняється від неповних речень саме тим <g/> , що обов'язково наявний у ньому головний член речення <g/> , виражений називним відмінком імени <g/> , сполучає в собі ( <g/> хай у нерозгор- неному вигляді <g/> ) значення суб'єкта і предиката <g/> , а тому не потребує доповнення з контексту або з обстанови <g/> , як це властиво неповним реченням <g/> .
doc#40 <p> Окреслюючи між іншим обставини місця й часу <g/> , прислівник може набирати властивости керувати відмінком імени <g/> ; якщо одначе таке керування стає звичайним <g/> , то прислівник пересувається в категорію прийменника <g/> , хоч і зберігає конкретніше ( <g/> вужче <g/> ) значення <g/> , ніж звичайні прийменники <g/> .
doc#40 Ці витвори <g/> , як видно і з прикладів <g/> , теж не мають значення теперішнього часу <g/> , набравши радше способового ( <g/> модального <g/> ) значення невиконности дії <g/> .
doc#40 Особливість займенника <g/> , отже <g/> , є та <g/> , що він набирає конкретного ( <g/> предметового <g/> ) значення — і кожного разу іншого — тільки в конкретних ситуаціях <g/> , що він <g/> , як кажуть <g/> , потребує завжди корелятів <g/> , щоб бути зрозумілим <g/> .
doc#40 Сполучне слово котрий <g/> , давніше досить поширене в книжній мові <g/> , тепер уживається рідко <g/> , здебільшого з дистрибутивним ( <g/> розподільчим <g/> ) значенням <g/> , напр <g/> .
doc#40 Тому про всі ці приголосні можна сказати <g/> , що вони бувають тільки комбінаторно паляталізовані <g/> , тоді як палаталізація зубних приголосних <g/> , як зараз побачимо <g/> , має фонематичне ( <g/> розрізняльне <g/> ) значення <g/> . </p>
doc#40 Здатність слова вживатися в переносних ( <g/> тропаїчних <g/> ) значеннях теж належить до його полісемії <g/> . </p>
doc#64 <p> * * * </p><p> Значення публікації щоденника Любченка полягає насамперед у тому <g/> , що вона показує вимріяність і далекість від дійсности обох цих типово еміґраційних <g/> , у відриві від дійсності <g/> , у прекрасному далеко посталих поглядів <g/> .
doc#40 ) <g/> ; звідси розвинулося <g/> , з одного боку <g/> , значення додавання <g/> , як от у дієсловах прикинути <g/> , приробити <g/> , прибудувати <g/> , а з другого боку <g/> , — неповности дії ( <g/> »I ви затужите за мною <g/> , та й призабудете поволі <g/> » — Карм <g/> .
doc#40 Займенники <g/> , значення яких визначає контекст <g/> , звуться анафоричними <g/> . </p>
doc#94 І значення цього поняття <g/> , як його знає Захід Европи і Захід від цього Заходу <g/> , значення латинського слова libertas <g/> , зв'язане з наголосом на передостанньому складі — свобОда <g/> , як у польській мові <g/> .
doc#81 Звичайно <g/> , значення обох папірчиків мінімальне <g/> .
doc#40 <p> Але через те <g/> , що час дієслова — категорія суб'єктивна <g/> , як і особа <g/> , значення його не характеризується сталістю і в контексті може сильно змінюватися <g/> .
doc#40 <p> Можуть такого значення набирати і іменники з наростками -нн ( <g/> я <g/> ) <g/> , -ТТ ( <g/> Я <g/> ) <g/> , але не так часто <g/> ; наприклад <g/> , враження означає не тільки процес сприймання <g/> , а і саме сприйняте ( <g/> »Це враження запам'яталося мені навіки« <g/> ) <g/> , приміщення — не лише дію <g/> , а і місце в будівлі <g/> , а такі іменники як поняття <g/> , переконання <g/> , значення тощо зовсім не означають уже процесів <g/> , а тільки їх наслідки <g/> .
doc#40 Правда <g/> , значення наростків часом досить примхливі <g/> .