Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Вони мають створити передумови для кодексу <g/> .
doc#1 <p> Усе решта в цій главі присвячене благодаті Господнього милосердя <g/> : « <g/> Я буду для Ізраїлю <g/> , як роса <g/> : розцвіте він <g/> , неначе лілея <g/> » і т. д. У Т. Шевченка співвідношення обох частин якраз зворотнє <g/> : із сімнадцяти рядків вірша тільки в п'ятьох говориться про щасливе майбутнє <g/> . </p>
doc#2 Але традиційність і обрядовість світу Лятуринської — це стала форма для вічного набігання власних почуттів і думок <g/> , і її обряди — не обов'язок і нудна рутина <g/> , а живий зв'язок особи з людським гуртом і всесвітом <g/> , втілення в дії і жести космічної гармонії космічно-людської оркестри <g/> , вічноживе і безпосереднє <g/> , вічно пройняте Божим началом <g/> .
doc#3 Не типові нові конструкції для письменників-галичан і для більшости письменників-еміґрантів <g/> . </p>
doc#4 Але приймім другу можливість <g/> , бо воно буде приємне для видавців <g/> , а ще й тому <g/> , що воно ніби підтримує мою тезу про щоденниковий характер або маску поезій Наталі Лівицької-Холодної <g/> . </p>
doc#6 Щоб почати з менш радикального <g/> , з того <g/> , що можна знайти й у Кріґгофа ( <g/> для прикладу <g/> ) <g/> , — подибуємо в Курилика речі без будь-якого “ <g/> послання <g/> ” <g/> , речі суто мистецької проблематики до натюрмортів включно <g/> .
doc#7 Це має особливе значення для нашої поезії на еміграції <g/> .
doc#8 Скрізь його цікавила проблема епохи і надепохального <g/> , того <g/> , що лишається для всіх епох <g/> , — він любив говорити <g/> , що історизм — у наш час пережиток <g/> , що сьогоднішня людина в своїй суті не різниться від печерної <g/> , що людина зміняє світ навколо себе <g/> , але не себе <g/> .
doc#9 Але з переїздом до Львова мовні відмінності стали для мене особливо виразними <g/> .
doc#10 <p> Ці спостереження показали <g/> , що для південнозахідніх українських говірок годі думати про стадію <g/> , аналогічну з сучасними північноукраїнськими говірками <g/> .
doc#14 <p> Копись для Тичини Бог був — гармонія світів <g/> .
doc#15 <p> Можна було б сподіватися знайти багато цікавого для нас у учнів видатного чеського синтаксиста Й.Зубатого <g/> .
doc#16 От я беру <g/> , наприклад <g/> , статтю про МУР « <g/> Ідея чи безідейність <g/> » в лондонському « <g/> Українському кличі <g/> » 1 і читаю зовсім нові для себе речі <g/> , після яких у дужках стоїть « <g/> Листи і статті голови МУРу У. Самчука <g/> » <g/> .
doc#18 Але для знаючих наука історії недвозначна <g/> . </p>
doc#19 Безконечні переїзди з місця злочину на місце злочину <g/> , цілоденне сухе — для протоколу — переслухування нашвидкуруч злочинців <g/> , « <g/> клопоти без кінця і краю <g/> » — все це гнітюче діяло на душу і <g/> , хоч постачало величезний життьовий матеріял і збагачувало безмірно знанням людей і життя <g/> , але водночас притупляло <g/> , виснажувало й забирало всяку можливість віддатися систематичній літературній праці <g/> .
doc#21 <p> Графіка для Гніздовського була тим <g/> , чим для Миколи Зерова був сонет — </p><p> І лиш одна ще тішить дух поета <g/> . </p>
doc#22 Зате є табори за дротами для діпі <g/> , і Росселіні веде нас туди і там починає дію свого суворого і жорстокого фільму <g/> . </p>
doc#25 Живим для наступних поколінь у них лишається те <g/> , що не входило в життьове завдання їхнього покоління <g/> , що перевищувало це завдання <g/> , що здавалося сучасникам зайвим <g/> , недоречним або незрозумілим <g/> . </p>
doc#27 Подорожі за кордон <g/> , коли не згадувати нездійсненої через арешт 1847 року <g/> , починаються 1859 року і відновлюються знов і знов <g/> , то підготовано <g/> , то несподівано для самого подорожнього до 1882 року <g/> .
doc#28 Композиційні можливості обраних віршових форм <g/> , симетрично струнка будова їх використовуються раз-у-раз інакше <g/> , майстер доходить до справжньої віртуозности <g/> , хоч ця віртуозність завжди прихована загальною врівноваженістю <g/> , гармонійністю частин <g/> , ніколи не видається самоціллю <g/> , ніколи не демонструється сама для себе <g/> , підкреслено й оголено <g/> .