Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#82 Найшляхетніше поняття космополітизму <g/> , братерства всіх культур і світоглядів <g/> , було затоптане в болото ( <g/> де воно й досі великою мірою на Україні перебуває <g/> ) <g/> . </p>
doc#12 <p> Українська абетка складається з 33 літер <g/> , що йдуть у такому порядку <g/> : Аа ( <g/> а <g/> ) <g/> , Бб ( <g/> бе <g/> ) <g/> , Вв ( <g/> ве <g/> ) <g/> , Гг ( <g/> ге <g/> ) <g/> , Ґґ ( <g/> ґе <g/> ) <g/> , Дд ( <g/> де <g/> ) <g/> , Ее ( <g/> е <g/> ) <g/> , Єє ( <g/> йе <g/> ) <g/> , Жж ( <g/> же <g/> ) <g/> , Зз ( <g/> зе <g/> ) <g/> , Ии ( <g/> и <g/> ) <g/> , Іі ( <g/> і <g/> ) <g/> , Її ( <g/> йі <g/> ) <g/> , Йй ( <g/> йот <g/> ) <g/> , Кк ( <g/> ка <g/> ) <g/> , Лл ( <g/> ель <g/> ) <g/> , Мм ( <g/> ем <g/> ) <g/> , Нн ( <g/> єн <g/> ) <g/> , Оо ( <g/> о <g/> ) <g/> , Пп ( <g/> пе <g/> ) <g/> , Рр ( <g/> ер <g/> ) <g/> , Сс ( <g/> ес <g/> ) <g/> , Тт ( <g/> те <g/> ) <g/> , Уу ( <g/> у <g/> ) <g/> , Фф ( <g/> еф <g/> ) <g/> , Хх ( <g/> ха
doc#52 парканова ( <g/> Де логіка <g/> ?
doc#19 Може систематичні розшуки в архівах Кубанщини <g/> , Харкова ( <g/> де Мова провів студентські роки <g/> ) <g/> , Одеси ( <g/> де жив Комаров <g/> , зацікавлений у літературній спадщині Мови <g/> ) <g/> , Києва <g/> , Ленінграду ( <g/> цензурна управа <g/> ) зможуть виявити цікаві речі <g/> .
doc#85 Повільніші темпи розвитку <g/> , більший консерватизм <g/> , але той же принцип розвитку <g/> : кучерявість і симультанність картин Ганса Мемлінґа ( <g/> 1433-1499 <g/> ) і Гієроніма Босха ( <g/> 1450— 1516 <g/> ) <g/> , що веде нас до середньовічних традицій <g/> , ще триває в барокковій « <g/> Александровій битві <g/> » Альбрехта Альтдорфера ( <g/> 1480— 1538 <g/> ) <g/> , де рисунок важить у мініятюрно-виписаних деталях <g/> , але картина в цілому — симультанне ціле <g/> , що оперує плямами ( <g/> своєрідний пуантилізм XVI сторіччя — ознака вичерпаности напряму <g/> ) <g/> .
doc#6 На цій виставці таку значущу малість людини бачимо в “ <g/> У нас на все знайдеться виправдання <g/> ” ( <g/> ч. 7 <g/> ) <g/> , де люди відсунені на бічні пляни <g/> , хоч і які ті люди важливі ( <g/> з правого боку вони втілюють війну <g/> , з лівого— мир <g/> ) <g/> , у “ <g/> Монреальська місія в Старій Броварні <g/> ” ( <g/> ч. 27 <g/> ) <g/> .
doc#1 Трохи більше церковнослов'янізмів можна знайти лише в гумористичних та сатиричних віршах <g/> , таких як <g/> , наприклад <g/> , « <g/> Великомученице кумо <g/> » <g/> , « <g/> Кума моя і я <g/> » <g/> , « <g/> Умре муж велій <g/> » <g/> , де вони відіграють явно пародійну ролю і мають антицерковне спрямовання <g/> .
doc#42 Так сталося з Осьмаччиним « <g/> Коньюнктивізмом <g/> » <g/> , де зміщення плянів зроблено не надхненням поета <g/> , а яловою рукою ремісника <g/> . </p>
doc#16 Можна було б подумати <g/> , що Донцов не знає і вступної редакційної статті до 1-го збірника « <g/> МУР <g/> » <g/> , де ясно написано <g/> : Збірники Муру — « <g/> це мусить буги трибуна літературно-мистецької праці і дискусії <g/> .
doc#14 Триптих « <g/> Побачення <g/> » <g/> , де сплетено мотиви українського Роду й Дому в історичних перипетіях національного життя <g/> , мотиви Начальника в роки державности і мотив Смерти <g/> , смерти <g/> , що її нема <g/> , смерти <g/> , що є поверненням до Роду й Дому <g/> , але справжнього <g/> , вічного <g/> , а не в етапах історичних закрутів і манівців і просвітлень <g/> , — ця поезія не ділиться на особисте і <g/> …
doc#57 хай він мені дарує <g/> , — « <g/> фолкльору <g/> » <g/> , де в поєднанні трьох ідеться не про поверхові аспекти <g/> , а про сутності і де провідним чинником у поєднанні є саме творча культура <g/> , себто інновація <g/> , себто сучасність <g/> , себто те <g/> , що в короткому нарисі принципів своїх мистецьких шукань він назвав вписаністю своїх споруд у географічний <g/> , північноамериканський <g/> , і часовий — друга половина 20 сторіччя — контекст <g/> . </p>
doc#33 А от Степан Радченко складає іспити на українізатора <g/> : </p><p> « <g/> Другого дня вранці Степан уже з'явився перед українізаційний ареопаг <g/> , де його піддано під чи взято на іспит <g/> , залежно від мовних переконань кожного з членів <g/> .
doc#74 [ <g/> 14 <g/> ] До них додано кілька інших <g/> , що спинялися на деталях <g/> , приміром <g/> : « <g/> Про форму написів ( <g/> вивісок <g/> ) на будинках <g/> , де містяться радянські установи <g/> » ( <g/> 10 жовтня 1925 <g/> ) <g/> , « <g/> Про порядок заведення на території УСРР вивісок <g/> , написів <g/> , блянків <g/> , штампів і етикет українською мовою <g/> » ( <g/> 31 грудня 1925 <g/> ) <g/> , « <g/> Про правильний випуск друкованих видань українською мовою <g/> » <g/> , [ <g/> 15 <g/> ] Про українізацію канцелярської роботи на товарових біржах з 15 червня 1926 [ <g/> 16 <g/> ] та інші <g/> .
doc#17 Думаємо <g/> , що така надзвичайна тривалість готування « <g/> Народнього Малахія <g/> » пояснювалася передусім саме бажанням Курбаса дати цього разу не режисерську виставу <g/> , а акторсько-режисерську <g/> , виставу <g/> , де вільно виявлялися б усі акторські індивідуальності <g/> , хоч і в межах єдиного режисерського пляну <g/> . </p>
doc#86 Тепер уже не завжди легко встановити <g/> , де патріотизм справжній і щирий <g/> , а де він машкара Тартюфа чи просто спекуляція <g/> . </p>
doc#7 <p> Хоч я й не питав — признаюся прилюдно — дозволу в редакції « <g/> Києва <g/> » ( <g/> на обкладинці написано <g/> : « <g/> Передрук за дозволом редакції <g/> » <g/> ) <g/> , але наважуюся передрукувати і другу частину вірша Зуєвського <g/> : </p><p> Так нездогадно <g/> , мов на травах Це все <g/> , що ми несли <g/> , </p><p> У перших зацвітах вогнявих — </p><p> Віконниці з імли <g/> , </p><p> І днів здобуток нерозтлінний Пильнує шати всім <g/> , </p><p> Де сторожкі зелені стіни Звели нам рідний дім <g/> . </p>
doc#94 На Сході він не письменник <g/> , якщо його не вбгали в стійло Спілки письменників <g/> , цього витвору Сталінового генія <g/> , де він не має права на іншу думку <g/> , на усмішку <g/> , на глузування з системи й офіційної ідеології <g/> , навіть на псевдонім <g/> .
doc#78 Для Павловського зразкові ті говірки <g/> , де о чергується з і <g/> , себто полтавські ( <g/> південно-західніх він не знав <g/> ) <g/> , тоді як « <g/> ближайшие к Литве и грубейшие малороссияне выговаривают оное так <g/> , как у или ю <g/> , мешая будто с і <g/> » 8 <g/> ) <g/> .
doc#93 Ахметелі і Марджанішвілі випереджали один одного в гостинності <g/> , коли « <g/> Березіль <g/> » 1931 року приїхав до Грузії <g/> , де він тріюмфально показував « <g/> Гайдамаків <g/> » Шевченка <g/> , « <g/> Мину </p><p> Мазайла <g/> » Миколи Куліша <g/> , « <g/> Диктатуру <g/> » й « <g/> Кадри <g/> » Микитенка та « <g/> Мікадо <g/> » В. Ґілберта й А. Саллівана <g/> .
doc#9 На це склалося кілька обставин <g/> : і знав він українськомовні справи краще від моїх харківських учителів <g/> , знав не тільки ззовні <g/> , а й зсередини <g/> , і був він єдиним тоді на Україні носієм ідей і метод Празького лінгвістичного гуртка <g/> , де мав не одну нагоду спілкуватися з « <g/> самим <g/> » Ніколаєм Трубецьким <g/> , ну і <g/> , нарешті <g/> , посідав він у свої тоді 63 роки ту незбагненну рису людяності <g/> , що її найкраще окреслює французьке слово шарм <g/> .