Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 Так само і в інших віршах <g/> , де найбільш загальні концепції й образи історичних подій та епох ніби закодовані у стислих символах <g/> .
doc#2 Замість аскетизму печерного малюнка <g/> , де до послуг тільки лінія <g/> , тільки сильвета <g/> , бачимо пишні барви й опуклі форми барокко <g/> . </p>
doc#4 А в самому характері « <g/> нової <g/> » поезії Наталі Лівицької-Холодної найбільша подібність з останніми роками творчости Ріхарда Штравса з його трагічно-спокійними й стриманими « <g/> Метаморфозами <g/> » й « <g/> Чотирма останніми піснями <g/> » <g/> ; а де в чому і з старим Ґете <g/> .
doc#6 З'явлються назви іронічні ( <g/> “ <g/> Культурний обмін у Канаді <g/> ” <g/> ) <g/> , метафоричні ( <g/> “ <g/> Дияволове весілля <g/> ” <g/> ) <g/> , метонімічні ( <g/> “ <g/> Вітер співає в телефонних дротах <g/> ” <g/> ) <g/> , назви <g/> , що розкривають ідею картини ( <g/> “ <g/> Ось де мій ворог <g/> ” <g/> ) <g/> , що зміщують площини картини ( <g/> “ <g/> Иоан Христитель на батьковій фармі <g/> ” <g/> ) <g/> , що підносять мораль картини ( <g/> “ <g/> Нам важко зрозуміти <g/> ” — про злидні Індії <g/> ) <g/> , що вносять особисті мотиви ( <g/> “ <g/> Коли час сказати прощай <g/> ” <g/> ) <g/> , і такі <g/> , що виводять далеко поза межі даної картини ( <g/> “ <g/> Я радів і журився при кожній погоді <g/> ” — власна цитата з “ <g/> The Hound of Heaven <g/> ” Фр <g/> .
doc#8 Бона йшла не від обставин українського світу <g/> , де <g/> , через брак людей <g/> , кожна талановитіша людина мусить бути і швець <g/> , і жнець <g/> , і на дуду грець <g/> .
doc#9 <p> Після об'єктивних і фахових статей І. Кокорудза і А. Кримського дискусію мала закрити невеличка замітка Б. Грінченка2 <g/> , де він рішуче заявляє про свою єдність з галичанами проти москвофілів та інших ворогів українського народу <g/> , що радо сприйняли мовну дискусію як початок розколу між галичанами й великоукраїнцями <g/> .
doc#10 Ці статті не мають суто наукового характеру <g/> , це та галузь <g/> , де мовознавство межує з практичною мовною політикою <g/> , а вчений виступає водночас безпосередньо як громадянин <g/> .
doc#11 <p> І це так <g/> , саме так <g/> , хоч ми у Венеції <g/> , а не в Києві <g/> , хоч рацію мав Андрухович <g/> , що ми не переступили ще Альпи <g/> , та де там Альпи <g/> , ми ще таки нівроку мізерненького срібнолентого Сяну ще не перебрели <g/> , а там же й Одра <g/> , і Ельба <g/> , і Райн <g/> , — а все-таки хорал із « <g/> Золотого гомону <g/> » в наших вухах <g/> , дарма що бубабівські огирі сексують з Адою Цитриною <g/> , і то при співпраці баварських уже трохи захеканих цапів <g/> . </p>
doc#12 <p> Українська абетка складається з 33 літер <g/> , що йдуть у такому порядку <g/> : Аа ( <g/> а <g/> ) <g/> , Бб ( <g/> бе <g/> ) <g/> , Вв ( <g/> ве <g/> ) <g/> , Гг ( <g/> ге <g/> ) <g/> , Ґґ ( <g/> ґе <g/> ) <g/> , Дд ( <g/> де <g/> ) <g/> , Ее ( <g/> е <g/> ) <g/> , Єє ( <g/> йе <g/> ) <g/> , Жж ( <g/> же <g/> ) <g/> , Зз ( <g/> зе <g/> ) <g/> , Ии ( <g/> и <g/> ) <g/> , Іі ( <g/> і <g/> ) <g/> , Її ( <g/> йі <g/> ) <g/> , Йй ( <g/> йот <g/> ) <g/> , Кк ( <g/> ка <g/> ) <g/> , Лл ( <g/> ель <g/> ) <g/> , Мм ( <g/> ем <g/> ) <g/> , Нн ( <g/> єн <g/> ) <g/> , Оо ( <g/> о <g/> ) <g/> , Пп ( <g/> пе <g/> ) <g/> , Рр ( <g/> ер <g/> ) <g/> , Сс ( <g/> ес <g/> ) <g/> , Тт ( <g/> те <g/> ) <g/> , Уу ( <g/> у <g/> ) <g/> , Фф ( <g/> еф <g/> ) <g/> , Хх ( <g/> ха
doc#14 ) <g/> , веде нас дорогою вечірніх верб <g/> , приводить на землю — так <g/> , землю взагалі <g/> , без концентрації <g/> , землю як сіру грудку в космосі <g/> , — і залишає <g/> , збагачених <g/> , у зеленому відблиску світанкового сонця — де <g/> ?
doc#15 Виходячи з цього <g/> , Шахматов відокремлює від речень аналізованого типу ті <g/> , де називний відмінок не сполучає в собі функції суб'єкта і предиката <g/> , а виступає предикатом до попереднього ( <g/> або <g/> , додамо <g/> , наступного <g/> ] висловлення <g/> , як приміром <g/> , слово пятно в такому прикладі з Слєпцова <g/> : " <g/> А зто что <g/> ?
doc#16 Можна було б подумати <g/> , що Донцов не знає і вступної редакційної статті до 1-го збірника « <g/> МУР <g/> » <g/> , де ясно написано <g/> : Збірники Муру — « <g/> це мусить буги трибуна літературно-мистецької праці і дискусії <g/> .
doc#17 Думаємо <g/> , що така надзвичайна тривалість готування « <g/> Народнього Малахія <g/> » пояснювалася передусім саме бажанням Курбаса дати цього разу не режисерську виставу <g/> , а акторсько-режисерську <g/> , виставу <g/> , де вільно виявлялися б усі акторські індивідуальності <g/> , хоч і в межах єдиного режисерського пляну <g/> . </p>
doc#18 З мистецько-фахового погляду це першорядної якости будова <g/> , зведена з тривкого матеріялу рукою досвідченого і сумлінного муляра <g/> , де кожна цеглина припасовна майстерно до іншої <g/> , де нема шпарин і кривини <g/> , будова <g/> , що простоїть сторіччя <g/> , тоді як псевдоекспериментальний <g/> , але в суті речі хирлявий вірш не одного сучасника Франкового <g/> , такий модний у свій час <g/> , не склав іспиту навіть десятиліть <g/> .
doc#19 А якийсь символіст <g/> , може <g/> , позичив би таке місце <g/> , як мрійливе </p><p> Блуджу <g/> , нудьгую та журюся </p><p> Та позираю із хмеречі </p><p> У маривую даленечу </p><p> ( <g/> « <g/> Троїсте кохання <g/> » <g/> ) </p><p> або похмуро-гігантичне <g/> , з майстерним звукописом </p><p> Там <g/> , де гори в голих скелях досягають Божих хмар <g/> , </p><p> Там <g/> , де з віку в вік сябрують вогкість багн і лютий сквар <g/> ; </p><p> Де гуля свинота дика <g/> , де панує хижий звір <g/> , </p><p> Де корчій <g/> , лиха хвороба <g/> , душить рід людський на вмир <g/> … </p>
doc#21 <p> Одна відроджує ваш строгий стиль — </p><p> Ясна <g/> , дзвінка закінченість сонета <g/> , </p><p> де панували “ <g/> смак <g/> , калагатія <g/> ” <g/> , прекрасна пластика і контур строгий <g/> , добірний стиль <g/> , залізна колія <g/> , куди й на поріг не пускалися прояви </p><p> Акторських реплік та уданих мук <g/> . </p>
doc#22 ) до села <g/> , де вона </p><p> Жито б ростила <g/> , пшениченьку б жала <g/> , </p><p> Пісню із поля вела б до села <g/> . </p>
doc#23 На Україні <g/> , де <g/> , як показав Чижевський <g/> , клясицизм розвинувся без вищих жанрів 15 <g/> , « <g/> загальниковий <g/> » романтизм не продовжував клясицизм <g/> , а заперечував його <g/> , і то далеко рішучіше <g/> , ніж на Заході <g/> .
doc#24 Звідси б'ють джерела творчости й будування <g/> , зроджується воля <g/> , що <g/> , помножена на контроль розуму <g/> , на твердий розрахунок <g/> , перетворює історію з суми безглуздь <g/> , де творче тільки боляче й ледь помітно пробиває свою дорогу <g/> , на свідомий і грандіозний маштабами рух <g/> .
doc#25 Але <g/> , пояснивши таким способом цю загадкову форму <g/> , Михальчук знаходить натомість тоді далеко більше число форм <g/> , де е після губних таки перейшло в і <g/> , як от мітла <g/> , попіл <g/> , гребінь <g/> , піч <g/> , віз та ін <g/> .