Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Він <g/> , не питавши <g/> , пройшов до Н. Тут мало відбутися те <g/> , що й досі відбувається в таких обставинах <g/> : Н. мав вирішити <g/> , якою мовою говорити із незнайомцем — українською чи російською <g/> .
doc#0 Н. говорив про сталінський режим <g/> , офіцер розумів <g/> , що це говорилося про гітлерівський <g/> .
doc#0 Паше-Озерський чи не з Києва <g/> , право знає « <g/> общесоветское <g/> » <g/> , говорити по-українському вміє <g/> , але <g/> , де можна й не можна <g/> , скакає в гречку московщини і не приховує того <g/> , що нетерпляче чекає на повернення братів з-поза фронту <g/> .
doc#0 <p> Молодики зупинили Н <g/> , і один сказав ( <g/> по-німецьки <g/> , як Галицький говорив колись по-російськи <g/> ) <g/> : </p><p> — Ваш пашпорт ( <g/> Ihren Pass <g/> !
doc#0 Виявилося також <g/> , що вони були українці й говорили українською мовою <g/> .
doc#0 Якщо говорити про мистецтво як святиню <g/> , в редакції « <g/> Дозвілля <g/> » Ігор <g/> , може краще Eaghor <g/> , був єдиним письменником <g/> .
doc#0 Четвертий — про нього можна б і не казати <g/> , бо на Україні він ніколи своїм і опереним не був <g/> , пробував його прищепити Петербург у XVIII — XIX сторіччі <g/> , а тепер пропонує прищепити Київ <g/> , про наслідки говорити тут рано <g/> , суть цього шляху — пересічність і добробут <g/> . </p>
doc#1 Якщо говорити про стилістику <g/> , то в цій трагічно спокійній ідилії Т. Шевченко « <g/> перестрибує <g/> » від одного до іншого <g/> : тут і буденний діялог <g/> , і гумористичні елементи </p><p> майже в дусі І. Котляревського <g/> , й уступи в дусі народніх пісень — звичайно <g/> , знову ж таки персоналізовані і скомпоновані за схемою багатопляновости <g/> , коли <g/> , наприклад <g/> , образ України водночас виступає як образ потойбічного Раю <g/> . </p>
doc#1 <p> Поет уже не говорить про помсту <g/> , і хочеться йому не так помсти для « <g/> царів <g/> » <g/> , як просто не дати їм чинити зло <g/> , ув'язнивши <g/> .
doc#2 <p> Якщо можна говорити про аскетизм у поезії <g/> , то це він <g/> .
doc#2 <p> Про бурю вихорі говорять <g/> . </p>
doc#3 Засяг цієї зміни вужчий <g/> , він охоплює тільки іменники середнього роду і тільки в формі називного відмінка <g/> , трудно тут говорити про нову <g/> , третю революцію <g/> .
doc#4 <p> Якщо не говорити про збірку « <g/> старих <g/> » поезій <g/> , 1937 р. <g/> , « <g/> Сім літер <g/> » <g/> , поезія Наталі Лівицької-Холодної послідовно не-програмова <g/> .
doc#4 Я б тільки пропонував замість терміну роман говорити про щоденник <g/> .
doc#4 <p> Натомість у збірці поезій Наталі Лівицької-Холодної <g/> , коли говорити про її другу частину <g/> , як ми умовилися <g/> , маємо тільки записи епізодів <g/> , вражень і настроїв <g/> , які можуть повторюватися й часто справді повторюються <g/> .
doc#4 На користь такого припущення говорить багато деталів <g/> . </p>
doc#4 Про інші говорити тяжче через те <g/> , що ми не знаємо <g/> , як складався цей збірник <g/> .
doc#4 І <g/> , ведучи далі мотив теплої цілющости <g/> , вона тепер говорить про « <g/> серце <g/> , скупане в цілющому теплі <g/> » <g/> , про новопосталу радість <g/> , що « <g/> прагне вияву в новому слові <g/> » ( <g/> « <g/> Вечір <g/> » <g/> ) <g/> , І зовсім уже по-рількеанському звучить невеличка поезія про зустріч людини й цьогобічного світу з Богом <g/> : </p><p> Осінь малює стежки <g/> , </p><p> Позичивши барв у Тебе <g/> . </p>
doc#4 <p> Якщо ж говорити про поезії <g/> , де цей мотив названо <g/> , де навіть і найпрозаїчніші хоми невірні не можуть не бачити написаного чорним на білому <g/> , неохоче береться рука за спробу анатомії цього поетичного мотиву <g/> .
doc#4 Логіка перестає діяти там <g/> , де говорить поезія <g/> . </p>