Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Він мав незмірно більше « <g/> заслуг <g/> » <g/> , ніж Н. Уже багато часу по війні Н. довідався з якоїсь газети <g/> , що Мусій Абрамович редаґує харківську обласну газету « <g/> Соціялістична Харківщина <g/> » <g/> .
doc#4 Зв'язок з Ахматовою дещо окресленіший <g/> , але й він не може йти в порівняння з Олесевим впливом <g/> .
doc#5 Марті він каже <g/> : « <g/> Життя прекрасне <g/> , це кожен десь потай припускає <g/> , а ти висловлюєш це просто й одверто <g/> .
doc#6 Бо він знову підносить порушену тут тему адресата Куриликової творчости і оцінки її знавцями <g/> . </p>
doc#7 Одначе і це був засіб більше зовнішній <g/> , бо поза тим усе лишалося « <g/> нормальним <g/> » <g/> , і фактично читач просто змушений був « <g/> в умі <g/> » розставляти відсутні розділові знаки <g/> , ремствуючи на автора <g/> , що той переклав на нього цю працю <g/> . </p>
doc#8 Він утік з табору « <g/> діпі <g/> » <g/> , коли там почався « <g/> скринінґ <g/> » <g/> .
doc#9 Хоч формально він ніколи моїм учителем чи науковим керівником не був <g/> , — формально я ж уже був і кандидатом філологічних наук <g/> , і доцентом <g/> , але в суті справи він став моїм новим учителем ( <g/> після Булаховського і Наконечного <g/> ) <g/> .
doc#10 Але і самого факту <g/> , що він віддав десяток років свого життя праці над Академічним словником і надав цьому досі не перевершеному виданню свого духа печать <g/> , досить для того <g/> , щоб записати ім'я Ганцова золотими літерами на таблиці визначних діячів української культури <g/> .
doc#11 Він у піджаку <g/> , що явно свіжопошитий <g/> , і людина ще не обжила піджак <g/> .
doc#12 IV Б 8. </p><p> 6. У деяких словах о замість е з'являється й не після шелесних звуків <g/> : льон <g/> , льоду <g/> , сьомий ( <g/> але семи <g/> ) <g/> , до нього <g/> , прокльону <g/> , цього <g/> , сьорбати <g/> , дьоготь <g/> ; але літ — лету ( <g/> рідше — льоту <g/> ) <g/> . </p>
doc#13 ) димінутив — « <g/> сурмонька <g/> » <g/> , дуже ризиковий <g/> , але можливий <g/> , поки він один і поки він веде нас до Шевченка <g/> .
doc#14 Є щось зо три спірні наголоси ( <g/> згасИш — 18 <g/> , в І з ь м у' — 51 <g/> , мовчаннЯ — 55 <g/> ) <g/> , але майже нема рядка <g/> , що про нього можна було б сказати <g/> , що його треба написати інакше <g/> .
doc#15 Розвиваючи шахматовську ідею про зміст цих речень як вираз існування <g/> , він продовжує " <g/> тут тому не можна додати є [ <g/> сть <g/> ] <g/> , що він [ <g/> іменник <g/> .
doc#16 Він не хоче сприйняти її як цілість <g/> , а викришує те <g/> , що йому відповідає <g/> .
doc#17 Можна сперечатися про те <g/> , чи виклав у цій сцені Куліш ті думки <g/> , які були йому близькі <g/> , чи тільки офіційно від нього вимагані <g/> , – хоч уся правдоподібність за те <g/> , що ця сцена була йому накинена урядовими цензорами <g/> .
doc#18 Для нього « <g/> суспільність <g/> , держава <g/> , народ <g/> » — « <g/> усе це подвійні кайдани <g/> » <g/> .
doc#19 Знаємо тільки <g/> , що вмер він розмірно молодим <g/> , не доживши навіть до п'ятдесятьох років — 1 червня 1891 року <g/> . </p>
doc#20 Він був уже відчумлений <g/> , а я вже мав своє мешкання <g/> .
doc#21 Але він був людиною іншого рангу і характеру <g/> .
doc#22 Ви думаєте <g/> , він буде заперечувати <g/> , що він ходив з іншою жінкою до театру <g/> ?