Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 почуття <g/> , не казавши вже про « <g/> я <g/> » автора <g/> . Воно було б неможливе <g/> . Замість рим асонанси <g/> , що на
doc#6 ? — підкреслюється страшними чарами неба <g/> . Воно може бути спокійне <g/> , блакитне <g/> , але далеко
doc#26 без мого вступного слова сьогодні <g/> . Але коли воно вже мусить бути </p><p><g/> Поезія « <g/> До Основ'яненка <g/> »
doc#30 і те <g/> , що перед тим <g/> , аж кричить <g/> , так близько <g/> . Як воно там у святому письмі — « <g/> хай мине мене чаша сія <g/> ,
doc#42 зміщення плянів здається хаосом <g/> . В дійсності воно навдивовижу організоване й продумане <g/> . І це —
doc#49 . Хіба вічно сміється сонце <g/> ? Хіба не ховається воно за хмари <g/> ? І хіба його усміх завжди добрий <g/> ? Хіба
doc#60 пропонував викинути слово « <g/> око <g/> » через те <g/> . що воно йому нагадувало німецьке слово « <g/> ауте <g/> » і
doc#72 сходить виключно на внутрішній розвиток мови <g/> . Воно охоплює набагато ширше коло проблем <g/> , а
doc#82 і тому треба було б <g/> , щоб сказав слово про себе <g/> . Воно і справді не вільне від кумедности <g/> , коли людина
doc#91 читача обмежування й обтинання змісту <g/> . Якби ж воно обмежувалося тільки на вилученні всього
doc#92 першого враження від людини <g/> . В моєму житті воно дуже рідко обманювало <g/> . Інша річ <g/> , що я йшов до
doc#99 . Навчена гірким досвідом <g/> , вона <g/> , Забужко <g/> , і воно <g/> , покоління <g/> , вирішили <g/> , що простіше
doc#1 , арешт і заслання <g/> , знову воля <g/> . Цю періодизацію його творчости застосовують механічно <g/> , без
doc#3 погляду приклад з Київського літопису <g/> , що його наводить Єв <g/> . Тимченко <g/> : « <g/> На небеси затменіє <g/> :
doc#4 поетка підказує такий поділ <g/> , хоч і не зв'язує його з оцінкою ваги й вартости кожної частини <g/> .
doc#8 так і не доїхав <g/> . Він зник безслідно <g/> , як герой його повісті « <g/> Без ґрунту <g/> » архітект Линник <g/> , у чиїй
doc#9 » — хоч ніколи над Дніпром я не жив <g/> , — його звали <g/> ) Сімовичем <g/> . Хоч формально він ніколи
doc#10 так званий Академічний словник <g/> , що його повного назвою було Російсько-український
doc#11 це бачити <g/> , до олюднення людського сексу <g/> , його розтваринення <g/> . Мікроаналіза людських
doc#12 , ухвалений до вжитку 1928 р. <g/> , після того <g/> , як його докладно обговорила Всеукраїнська