Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#63 <p> Рух був такий органічний <g/> , що навіть боротьба з ним методами політичного доносу й фізичного знищення не перешкодила його об'єктивній перемозі <g/> . </p>
doc#48 Є <g/> , одначе <g/> , якісь зв'язки <g/> , якісь нитки <g/> , що єднають його новелі з французьким романом <g/> .
doc#67 <p> </doc> </p><p> У цьому виступі на симпозіюмі « <g/> Традиція і новаторство <g/> » <g/> , що його зорганізувало об'єднання українських письменників в еміграції « <g/> Слово <g/> » 26 — 27 грудня 1964 року в Нью-Йорку <g/> , зберігаємо стиль усної мови перед авдиторією <g/> . </p>
doc#2 Воно було б неможливе <g/> .
doc#18 Його родинне життя було ледве прикритою руїною <g/> .
doc#88 Інша річ <g/> , що для того <g/> , аби дати повну характеристику совєтському науковцю <g/> , треба було б назвати його безхребетною твариною <g/> , позбавленою осьового скелету <g/> .
doc#52 Про те <g/> , що Орачевський був українець <g/> , дізнаємося лише з побіжної згадки про його « <g/> хохлацьку впертість <g/> » ( <g/> с. 276 <g/> ) <g/> .
doc#3 Характеристичний з цього погляду приклад з Київського літопису <g/> , що його наводить Єв <g/> .
doc#29 Роман друкується <g/> , і його можна кожночасно перечитати <g/> .
doc#46 <p> </doc> </p><p> В історії МУРу і в цих моїх спогадах про МУРівські роки мого життя друге місце після Самчука мусить належати Маланюкові <g/> , дарма що і його перебування в МУРі було короткотривале <g/> , і мої контакти з ним були часово і духово обмежені <g/> .
doc#27 На практиці <g/> , коли йдеться про листування літераторів <g/> , його використовують звичайно як матеріял для побудови біографії даного письменника на рівні з документами <g/> , щоденниками <g/> , спогадами <g/> , але без уваги до специфіки епістолярних писань <g/> . </p>
doc#80 <p> </doc> </p><p> 1 </p><p> Рядки Михайла Драй-Хмари в його сонеті « <g/> Лебеді <g/> » ( <g/> 1928 <g/> ) стали ніби маніфестом групи поетів <g/> , об'єднуваних традиційно під ім'ям неоклясиків <g/> , — Максима Рильського <g/> , Миколи Зерова <g/> , Павла Филиповича <g/> , Освальда Бургардта ( <g/> пізніше Юрія Клена <g/> ) і самого автора <g/> : </p><p> О <g/> , Гроно п'ятірне нездоланих співців <g/> , було близько сімдесятьох років <g/> . </p>
doc#32 Не знаємо <g/> , чи часом його нема в архіві ЦПУЕН <g/> .
doc#83 Стефан Яворський <g/> , призначений бути рязанським єпископом <g/> , утік був з Донського манастиря в Москві <g/> , де його потім тримали під наглядом <g/> .
doc#75 Про письменника Хвильового за двадцять років після його смерти не написано фактично нічого <g/> .
doc#43 Я не хочу заперечувати їхньої суб'єктивної релігійности <g/> , але я тверджу <g/> , що всупереч їй їхній підхід визначений добою кількісного мислення <g/> , отже <g/> , є в засаді нерелігійний <g/> , що він стоїть у повній протилежності до декларованої релігійности <g/> , а головне <g/> , — що він не дає нічого зрозуміти в творі Барки <g/> , бо твір цей справді вільний від кількісного мислення і <g/> , за малими винятками <g/> , мислення його справді якісне <g/> , себто релігійно-мітичне <g/> , себто глибоко індивідуальне <g/> , себто в принципі чуже всякому типізуванню <g/> , всякому « <g/> об'єктивному відтворенню об'єктивної реальности <g/> » <g/> . </p>
doc#76 152 і 252. Додаймо ще такого ж характеру рецензію Т. Лера-Сплавінського в Rocznik slawistyczny <g/> , 9 <g/> , 1921 і В. Яґіча в Archiv fur slavische Philologie <g/> , 37 <g/> , 1920. Хронологічно перед у розгромі вів Алексей Шахматов <g/> , 1914. Негативний присуд його і світової науки стосувався <g/> , власне <g/> , не всієї книжки <g/> , а тільки її останнього розділу « <g/> Становище русинської мови поміж слов'янських мов <g/> » — сорок сторінок із загального числа 500 <g/> !
doc#98 а дещо й таке <g/> , що не було <g/> . Просто — про <g/> . </p><p> Я ж його в суті справи не знав <g/> . Ніколи не був у нього в гостях <g/> , ані
doc#17 Оформлення дальших дій було побудоване на системі здеформованих павільйонів <g/> , павільйончиків і напівпавільйонів <g/> , що мали бути втіленням вбогости і скупости <g/> , міського життя часів НЕПу <g/> , його бруду й заблошичености <g/> .
doc#53 <p> </doc> </p><p> За життя О. О. Потебні три статті його були опубліковані німецькою мовою в « <g/> Archiv für slavische Philologie <g/> » ( <g/> точніше — дві статті й одна замітка — витяг з листа до В. Яґича <g/> ) <g/> .