Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Н. більше ніколи не бачив Галицького <g/> , Галицький не бачив Н. Це було 6 жовтня <g/> , останнє спіткання Н. із його ментором з Раднаркомівської <g/> .
doc#2 Відтепер епітет-прикметник ввіходить у її поетичну техніку <g/> , а що вжито його обережно й нерясно <g/> , то тим більше випинаються ті нечисленні окреслення <g/> , що їх таки допущено <g/> . </p>
doc#5 Авторові було б тепер 56 років <g/> , коли писано роман <g/> , йому було 28. Хто читає романи з продовженнями в журналах <g/> ?
doc#6 Дальші й більші успіхи — виставки <g/> , продаж картин <g/> , видання книжок <g/> , що поєднували його текст з його ж таки ілюстраціями <g/> , упорядкованими в серіях <g/> , ілюстрування книжок ( <g/> приміром <g/> , Франкового “ <g/> Лиса Микити <g/> ” <g/> ) <g/> , видання його автобіографії <g/> , напевно <g/> , дали йому інші можливості піднести рівень життя й стабілізувати його <g/> , але ледве чи воно вийшло поза рамці того <g/> , що в Америці зветься “ <g/> середньою клясою <g/> ” <g/> , а вже напевне вони не змінили його життєвого стилю мистецької одержимости <g/> . </p>
doc#8 Думав він про те чи не думав <g/> , — його твори писані не для сучасників <g/> . </p>
doc#9 Але Олену Пчілку не лякає це обвинувачення <g/> , навпаки вона приймає його як програмове <g/> : « <g/> Отож нехай буде наша літературна мова й кованою <g/> .
doc#10 <p> Вихідною точкою наукових праць Ганцова з історичної діалектології було його знання говірок південної Чернігівщини <g/> , передусім Козелецького повіту <g/> .
doc#11 Додавайте <g/> , що тільки схочете <g/> , — воно в тексті знайдеться <g/> . </p>
doc#14 Бо коли вірити поетові <g/> , що вічність це хвилина і хвилина — це вічність <g/> , то будьмо послідовні і скажім за нього <g/> , але вірмо <g/> , що з ним <g/> , і те <g/> , що людина — це історія <g/> , а історія — це людина <g/> , а можна б піти й ще далі <g/> , і сказати <g/> , що взагалі нема Історії з великої літери <g/> , що відкривається тільки полководцям душ чи строф <g/> .
doc#15 Даючи цікаву аналізу цього поняття буття-існування і протиставляючи його простому уявленню <g/> , чим він відмежовує називні речення від називних відмінків <g/> , дубльованих у дальшому або попередньому тексті займенником <g/> , Пєшковський практично однак вбачає відмінність називних речень від неповних у " <g/> відсутності специфічно придієслівних членів <g/> " <g/> , у відсутності " <g/> прислівника або непрямого відмінка іменника <g/> , якщо тільки ці члени не мисляться при самому називному <g/> " м. </p><p> Хоч Пєшковський і припускає проміжні і перехідні випадки <g/> , але треба визнати <g/> , що у нього ця відмінність називних речень від неповних випнута далеко більше <g/> , ніж у Шахматова <g/> , і далеко менш пов'язана з екзистенціяльністю <g/> , як основним значенням номінативних речень <g/> .
doc#16 <p> В одній статті говориться <g/> : « <g/> Духова структура його незгармонізована і повна внутрішніх противенств та несподіваних скоків <g/> , як мало яка інша <g/> .
doc#18 » Сенс життя — рух <g/> , сенс життя — життя <g/> , в його безупинності <g/> .
doc#19 Видно <g/> , тягне його до літератури <g/> , бо <g/> , мавши юридичну освіту <g/> , він усе таки три роки викладає « <g/> словесность <g/> » у « <g/> екатеринодарском мариинском женском училище <g/> » <g/> , а далі невідомі нам обставини змушують його таки перейти до важкої й нелюбимої судової праці <g/> .
doc#20 Я затяг його до себе й почав частувати віршами власного виробу <g/> .
doc#21 Найповніше на тему сутности модерного мистецтва він висловився <g/> , відвідавши виставку </p><p> Вернера Ґіллеса <g/> , але і тут не можна сказати <g/> , що всі його висловлення були зовсім ясні <g/> .
doc#22 Її мастять <g/> , поки вона потрібна для руху машини <g/> , поки вона обертається в приписаному ритмі <g/> , її безжально знищують <g/> , коли здається <g/> , ніби вона порушує той ритм або бодай наміряється його порушити <g/> .
doc#23 Його лексика винятково загальна <g/> , часто абстрактна <g/> , і переходи в конкретність надзвичайно рідкі <g/> , радше не переходи <g/> , а зриви <g/> .
doc#24 Здається бо <g/> : підійдеш до котрого <g/> , штовхнеш — воно тобі із мелодійним дзвоном враз розсиплеться на дрібні шматочки <g/> .
doc#25 Він тільки доповнює її тим <g/> , що <g/> , на його думку <g/> , в цих закінченнях відбулася спершу асиміляція попереднього голосного наступному <g/> , як — додам від себе — в займеннику стара форма єї перейшла в її <g/> , бо е першого складу уподібнилося звукові і наступного складу <g/> . </p>
doc#26 У коротенькому — 16 рядочків — тексті воно повторюється сім разів <g/> .