This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 | . І яка ж блискучо-µротескова була ця вистава <g/> ! | Вона | йшла недовго <g/> , успіху особливого не мала <g/> , бо |
doc#84 | висловом — geistesspruehende Гриневичева <g/> ! | Вона | записала від неї калмицьку абетку <g/> , опис |
doc#1 | ж один собі в кутку <g/> . </p><p> Не жди весни — святої долі <g/> ! </p><p> | Вона | не зійде вже ніколи </p><p> Садочок твій позеленить <g/> , </p> |
doc#81 | мати <g/> . Боже <g/> , я живий <g/> , неушкоджений <g/> , цілий <g/> ! | Вона | прожила набагато більше років <g/> , ніж я <g/> , але теж |
doc#62 | , а стихійно <g/> " <g/> , визнаючи тим факт " <g/> вивчености <g/> " | її | власної мови ( <g/> с. 690 <g/> ) <g/> . </p><p> Теліга в українстві була |
doc#40 | творяться звичайно наростками -н ( <g/> ій <g/> ) <g/> , -шн ( <g/> | їй | <g/> ) <g/> , напр <g/> . <g/> : вчора — вчорашній <g/> , тут — тутешній <g/> , |
doc#95 | , усних і письмових <g/> . Чимала авдиторія <g/> . ( <g/> | Вона | була менша <g/> , ніж упорядники сподівалися <g/> , бо |
doc#68 | поезія удосконалилася неймовірно <g/> . ( <g/> | Вона | була високо досконала в своєму початку <g/> : |
doc#29 | крізь видимості й оболонки <g/> , на Лібкнехта <g/> , 9 ( <g/> | вона | вже була не Сумська <g/> , а Лібкнехта <g/> ) <g/> , у Харкові |
doc#81 | бачу <g/> , воліла <g/> , щоб її діти не « <g/> лізли в політику <g/> » ( <g/> | її | вислів <g/> ) <g/> , а значить і в українську політику <g/> . Але |
doc#72 | лінію <g/> , спрямовану проти галичанізмів ( <g/> | вона | почалася геть у тридцятих роках <g/> ) <g/> , і визнає |
doc#40 | ролі об'єкта <g/> , напр <g/> . <g/> : « <g/> Хоч цілий день з матір'ю ( <g/> | вона | <g/> ) сидітиме <g/> , то коли та ( <g/> себто мати <g/> ) до дочки не |
doc#76 | в походженні даної мови до її історії належать ( <g/> | її | історію розпочинають <g/> ) ті мовні зміни <g/> , що |
doc#81 | природа <g/> . Не знаю походження Юлі Парфьонової ( <g/> | вона | добре говорила по-українськи і то |
doc#31 | . Значення цієї знахідки й цієї публікації ( <g/> | її | здійснив у журналі « <g/> Слово і час <g/> » <g/> , 1990 <g/> , 1 <g/> , О. Г. |
doc#81 | . Сама особа невеликого літературного хисту ( <g/> | вона | пробувала пізніше писати романи тощо <g/> ) <g/> , але |
doc#40 | , стукну- <g/> , хапа- <g/> ) і основи теперішнього часу ( <g/> | вона | здобувається відкиненням закінчення в формах |
doc#15 | двокрапка <g/> , хоч вона <g/> , мабуть <g/> , не Шевченкова ( <g/> | вона | є не в усіх виданнях <g/> ) <g/> , та все ж вона вмотивована <g/> : |
doc#40 | систему двох основ <g/> : основи інфінітива ( <g/> | вона | здобувається <g/> , коли від інфінітива відкинути |
doc#40 | воно — його <g/> , вона — її <g/> , ми — наш <g/> , ви — ваш <g/> , вони — їх ( <g/> | ній | <g/> ) <g/> . Є однак ще один присвійний займенник — свій <g/> . |