Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 дуже вдавалося <g/> . На теренах Росії і з-під Росії все <g/> , починаючи від ануляції міжнародної
doc#1 датування « <g/> Причинної <g/> » 1837 роком спірне <g/> . І все ж загальноприйнятим є поділ творчости Т.
doc#5 ( <g/> Дмитро <g/> ) <g/> , мститися ( <g/> Іванчук і Безпалько <g/> ) або все пробачити ( <g/> Льова <g/> ) <g/> . Вони діють у сюжетних
doc#6 таку значущу малість людини бачимо в “ <g/> У нас на все знайдеться виправдання <g/> ” ( <g/> ч. 7 <g/> ) <g/> , де люди
doc#7 Зуєвського <g/> : </p><p> Так нездогадно <g/> , мов на травах Це все <g/> , що ми несли <g/> , </p><p> У перших зацвітах вогнявих — </p>
doc#22 і атомової бомби — це тільки зовнішні прояви все тієї ж проблеми безґрунтянства <g/> . Всі історичні
doc#27 не міг не цінити поезію Шевченка <g/> , але мало не все разило його і в писанні і в поведінці Шевченка <g/> ,
doc#28 років <g/> . Поява таких спроб закономірна <g/> . Мало не все <g/> , що маємо тепер <g/> , росте з того періоду <g/> . Але
doc#29 тих <g/> , хто її бачив <g/> . Поки живуть вони <g/> . На тому все вривається <g/> . Тут — виправдання на спогади <g/> ,
doc#31 централізаційними заходами <g/> , що мали змінити все життя країни <g/> , і гаслом українізації стала
doc#33 , що своєю глибиною й людяністю перевершує все друковане українською мовою за останні роки <g/> , є
doc#34 і облупану церкву разом з кладовищем <g/> , які були все таки не такі чутливі <g/> , як людське око <g/> » ( <g/> 50 <g/> ) <g/> ? Що
doc#36 куріння <g/> , адже селяни теж смалять <g/> ) <g/> . Все це складалося в програму опрощения <g/> . Мистецтво
doc#41 ? Угу <g/> . А родинний стан <g/> ? Старий парубок <g/> ? Ну <g/> , все ясно <g/> . Це справді наш старий-престарий
doc#45 збереглися <g/> , цитує Франчук <g/> , 1985 <g/> , 104 <g/> ) </p><p> Менше за все був Потебня пустим причепою <g/> . Але він зневажав
doc#48 Селін ненавидить своїх героїв <g/> , Смотрич <g/> , попри все <g/> , любить їх або принаймні жаліє <g/> . Селін
doc#49 і пізніші часи шукали одноцентрової картини <g/> . Все мусіло бути дане в перспективі так <g/> , ніби маляр (
doc#58 фактично <g/> : Усе <g/> , що буде далі <g/> , справді було <g/> , все це фіксація справжнього <g/> . Я читав її <g/> : Усе <g/> , що
doc#60 . Для них пуризм полягав у тому <g/> , щоб відкинути все те <g/> , що українська мова позичила з інших мов <g/> , або
doc#62 у тій самій книзі <g/> , редакція ніби підкреслює <g/> , що все це вже не сучасна політика <g/> , а таки історія і