Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#102 Свідомо наводжу цей докладний список публікацій ( <g/> дві з яких — рецензії <g/> , одна — посмертна згадка <g/> , решта — мовознавчого нахилу <g/> ) <g/> , бо <g/> , власне <g/> , вони й стали причиною обвинувачень вченого у коляборації <g/> . </p>
doc#14 Бо <g/> , поза всім іншим <g/> , ясно <g/> , що Маланюк в українській поезії <g/> , не ставши може імператором залізних строф <g/> , став майстром — і в значенні німецького Meister <g/> , і в значенні французького maitre <g/> .
doc#7 Це не прищепилося і не могло прищепишся <g/> , бо <g/> , позбавляючи мову значення взагалі <g/> , розривало зв'язки мови не тільки з зовнішньою стороною людського буття <g/> , а і з внутрішнім світом поета й читача <g/> , — а не це — завдання поезії <g/> .
doc#12 : дивитися ( <g/> бо <g/> : дивиться <g/> ) <g/> , ревти ( <g/> бо <g/> : рев <g/> ) <g/> , степи ( <g/> бо <g/> : степ <g/> ) <g/> , близький ( <g/> бо <g/> : близько <g/> ) <g/> . </p>
doc#74 [ <g/> 25 <g/> ] Мов на глум <g/> , коли Скрипникові зробили докір за утиск російської мови на Україні <g/> , - явно маючи на думці становище в містах <g/> , - він відповів <g/> , що це неправда <g/> , бо « <g/> в районах <g/> , на селі <g/> » партійна і державна машина послуговуються російською мовою <g/> , якщо район чи село росій­ські <g/> .
doc#61 Бо авторка <g/> , що всім характером свого таланту спрямована на те <g/> , щоб давати індивідуальні характери <g/> , взялася писати типи <g/> , — ну <g/> , і замість типів вийшли часом сильвети <g/> , а часом — загальники <g/> .
doc#94 Коли Квітка-Основ'яненко надумав написати дещо для селян — його « <g/> Листи до любезних земляків <g/> » <g/> , — він оповідає <g/> : </p><p> От я доложився нашому начальству — бо без нього не треба нічого робити <g/> , хоч би ти і думав <g/> , що воно дуже гаразд буде <g/> , — отже то начальство і подозволило мені обо всім до вас писати <g/> . </p>
doc#53 Але Потебня написав їх по-російськи <g/> , на німецьку мову їх переклав Яґич <g/> , така бо була політика редагованого ним журналу <g/> .
doc#24 Бо було дуже легко віддати увагу натякам на « <g/> північних сусідів <g/> » і « <g/> байдужих земляків <g/> » <g/> , на « <g/> жахливі змови та кошмарні убивства з чужого чи теж із нашого життя <g/> » <g/> , на « <g/> механізованих ляльок <g/> » <g/> , що навіть уже й « <g/> формально навчилися <g/> » « <g/> розмовляти нашою мовою <g/> » або гіркому вболіванню з приводу того <g/> , що у нас « <g/> час був починати <g/> , а на кону не встигли як слід приготуватись <g/> » тощо <g/> .
doc#25 Але й тут не слід цього перебільшувати <g/> , бо в ( <g/> 5 <g/> ) iвін зрікся деяких основних тверджень з ( <g/> 1 <g/> ) <g/> , і <g/> , отже <g/> , вся споруда вимагала б солідної перебудови <g/> , яка ніколи автором не була виконана <g/> .
doc#62 Тут можливості невичерпні <g/> , а потреба пекуча <g/> , - бо в міру того <g/> , як іде час <g/> , недавно сучасне стає історією <g/> , - а історія потребує джерел <g/> .
doc#0 Було це чи то на Коняччині <g/> , чи то на Кобилетопщині <g/> , котре з двох — сказати важко <g/> , бо в обох райцентрах собори давно пішли на службу культурі <g/> , а пам'ятники Великому Вождеві були стандартні <g/> .
doc#31 Справді це було не так <g/> , бо в оповіданнях <g/> , в умовах суворої цензури <g/> , було більше можливостей висловити індивідуальну думку через пейзаж <g/> , ліричний відступ <g/> , репліки дійових осіб <g/> , ніж у памфлеті <g/> , де автор — єдиний <g/> , хто має слово <g/> , і де думки мусять бути вимовлені більш-менш в лоб <g/> .
doc#50 Бо в системах кожний деталь важущий <g/> ; а поема Осьмачки — не конґльомерат <g/> , а незвичайно струнка система <g/> . </p>
doc#27 <p> Для Куліша така статистика не можлива <g/> , бо важливі частини його листування втрачені ( <g/> наприклад <g/> , можемо тільки здогадуватися <g/> , що у випадку двох його позашлюбних « <g/> романів <g/> » <g/> , з Марком Вовчком і Параскою І'лібовою <g/> , листування провадилося по-російськи <g/> ) або не опубліковані <g/> .
doc#59 Бо ввесь твір — це прощання з минулим <g/> .
doc#42 Критики неоклясичної школи ( <g/> не виключаючи небіжчика Клена <g/> ) не повинні б братися за критику Осьмачки <g/> , бо виходить сцена з Квітчиного « <g/> Салдатського патрета <g/> » <g/> .
doc#51 Бо вона справді була побудована на широкій аналізі <g/> , на тверезому оцінюванні <g/> , на синтезі <g/> .
doc#28 Це стосується і до галицької і до еміґрантської критики <g/> , бо вона часом <g/> , не маючи самих творів <g/> , складала характеристику певних літературних явищ на підставі однобічних і свідомо перекручених або шифрованих у тих умовах висловів критики УРСР <g/> . </p>
doc#38 Наличок могло б і не бути <g/> , історія літератури лишилася б <g/> , бо вона — історія творів <g/> , а не осіб <g/> . </p>