Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#12 : дивитися ( <g/> бо <g/> : дивиться <g/> ) <g/> , ревти ( <g/> бо <g/> : рев <g/> ) <g/> , степи ( <g/> бо <g/> : степ <g/> ) <g/> , близький ( <g/> бо <g/> : близько <g/> ) <g/> . </p>
doc#85 Відомо <g/> , що <g/> , сяк-так визнаючи діялектику в минулому ( <g/> але і там спотворюючи її сполукою з матеріялізмом <g/> ) <g/> , марксизм змушений був зрікатися її і для майбутнього ( <g/> бо комунізм означає для нього кінець руху запереченнями <g/> ) <g/> , і для сучасносте ( <g/> бо тоді він мусів би визнати неминучість виродження революції <g/> , а на це він піти не може <g/> ) <g/> .
doc#66 Як поєднати те і те <g/> , як сполучити їх <g/> , як <g/> , матеріялізуючи ( <g/> бо театр не може не матеріялізувати літературний твір з самої своєї природи <g/> !
doc#34 Якби книга мала редактора <g/> , він показав би авторові <g/> , що не можна на тлі соковитої і чистої мови з київським забарвленням уживати таких слів <g/> , типових для емігрантської мови ( <g/> і західньоукраїнської <g/> ) <g/> , як бараболя ( <g/> 67 <g/> ) <g/> , акція ( <g/> в значенні дія <g/> , 75 <g/> ) <g/> , на найвищу скалю ( <g/> 90 <g/> ) <g/> , уроєння ( <g/> 158 <g/> ) <g/> , бо це слова іншого середовища і іншого часу <g/> , не потрібні у книзі про село Київщини 30-их років <g/> .
doc#102 Свідомо наводжу цей докладний список публікацій ( <g/> дві з яких — рецензії <g/> , одна — посмертна згадка <g/> , решта — мовознавчого нахилу <g/> ) <g/> , бо <g/> , власне <g/> , вони й стали причиною обвинувачень вченого у коляборації <g/> . </p>
doc#38 Наличок могло б і не бути <g/> , історія літератури лишилася б <g/> , бо вона — історія творів <g/> , а не осіб <g/> . </p>
doc#92 Тим часом тих органів у Німеччині вже не було <g/> , бо свій пашпорт там я дістав від американської військової влади <g/> , що вже не існувала <g/> .
doc#11 Як каже давній жарт <g/> , — такого не може бути <g/> , бо ні <g/> , такого не буває <g/> .
doc#0 Було це чи то на Коняччині <g/> , чи то на Кобилетопщині <g/> , котре з двох — сказати важко <g/> , бо в обох райцентрах собори давно пішли на службу культурі <g/> , а пам'ятники Великому Вождеві були стандартні <g/> .
doc#33 Комісії фарисеїв на еміграції засудили « <g/> Місто <g/> » й вилучили <g/> , бо воно наважилося називати речі своїми іменами <g/> .
doc#29 У пізніші роки він у це ядро не виріс <g/> , бо його викорчували <g/> , а екс-чорноземельців або денаціоналізували <g/> , або екстериторіювали <g/> , або теж викорчували <g/> .
doc#36 Від технічних нововведень - телефон <g/> , телеграф <g/> , електричне освітлення <g/> , щеплення і т. п. — слід відмовлятися <g/> , бо вони зайві <g/> .
doc#8 І це було ударом <g/> , розрахованим на далеку дію <g/> , бо вплив Петрова на українську еміграцію тепер був надто малий <g/> , фактично ніякий <g/> , а вже в політику він і зовсім не втручався <g/> , ставлячися з цілковитою байдужістю до всіх еміграційних партій <g/> , виявляючи свою нехіть тільки до тих із них <g/> , де йому вчувався запах намащених дьогтем чобіт <g/> . </p>
doc#37 Щаблі слави не вели далі вгору <g/> , а винагороди я не діставав жадної <g/> , бо навіть ніхто не повертав мені коштів численних подорожей по Західній Німеччині <g/> , яких справи МУРу вимагали раз-у-раз <g/> .
doc#18 З названим ім'ям Мойсея або з посутнім посиланням на нього образ непокоїв Франка вже 1075 року в « <g/> Пєтріях і Довбущуках <g/> » <g/> ; виринув у поезії « <g/> Я буду жити <g/> , бо я хочу жиги <g/> » 1880 року <g/> , « <g/> Ex nihilo <g/> » ( <g/> 1885 <g/> ) <g/> , « <g/> Заповіті Якова <g/> » і « <g/> По-людськи <g/> » <g/> , в складі « <g/> Жидівських мелодій <g/> » 1889 року <g/> ; майнув навіть у такому <g/> , здавалося б <g/> , далекому творі <g/> , як « <g/> Лис Микита <g/> » ( <g/> 1896 <g/> ) <g/> , і в « <g/> Перехресних стежках <g/> » ( <g/> 1900 <g/> ) і в « <g/> Похороні <g/> » ( <g/> 1897 <g/> ) <g/> ; став темою поезії « <g/> Серцем молився Мойсей <g/> » у « <g/> Моему ізма- рагді <g/> » ( <g/> 1898 <g/> ) <g/> ; з'явився <g/> , нарешті <g/> , в кількох творах <g/> , писаних більш-менш одночасно
doc#99 ахтанабілем сучасности <g/> , коли тюпали кіньми чи волами і дороговказів не треба було збивати <g/> , бо їх ще і в тямку не було <g/> , а траса ще звалася не трасою <g/> ,
doc#52 <p> ОБОЛОНЬ МІЖ ПОРОГАМИ <g/> : ВІДСТУП </p><p> Мені кажуть <g/> : Солженіцин може мати свої хиби <g/> , але критикувати його — злочин <g/> , бо він перший і покищо єдиний <g/> , хто сказав усю правду про ленінсько-сталінський терор <g/> , про мільйони загиблих <g/> , хто зібрав цю правду <g/> , вже майже поховану в нелюдських умовах радянського режиму <g/> , й приніс її світові <g/> . </p>
doc#65 Це було тим легше зробити <g/> , бо впорядники взагалі уникали синоніміки <g/> , щоб у споживача <g/> , боронь Боже <g/> , не творилося враження <g/> , що українська мова може бути багатшою на слова й семантичні відтінки <g/> , ніж російська <g/> .
doc#41 <p> Людина не ходить до каварень <g/> , бо знає сама про себе <g/> : « <g/> Кінчаю я звичайно тим <g/> , що розіб'ю щось <g/> , зачеплю <g/> , десь перекину стільця <g/> , комусь наступлю на ногу <g/> .
doc#88 Може <g/> , ми навіть так думали <g/> , тільки ніхто цього не казав <g/> , бо то був би вже політичний акт <g/> . </p>