Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 або сільській економії <g/> . З гайль Гітлер або без того <g/> , те <g/> , то комітет робив <g/> , скидалося радше на
doc#1 тричі побіжно згаданий образ надії — чекання без надії <g/> . Кульмінаційним моментом вірша є
doc#4 сорок років вона усвідомлює <g/> : </p><p> Я чекаю на смерть без ляку <g/> , </p><p> тільки знаю <g/> : не досить ще <g/> , </p><p> не тепер складу
doc#5 , – щоб лишитися кінець-кінцем з постатями без облич або з навмисне невиразними обличчями <g/> ? Чи
doc#6 архітектурного кресленика до малярства <g/> . Люди без облич або з “ <g/> програмованим <g/> ” обличчям — якщо
doc#8 , лідер без партії <g/> , громадський діяч без трибуни <g/> , журналіст без журналу <g/> , людина
doc#9 — може наступити взаємне пізнання українців <g/> , без якого всі " <g/> соборності <g/> " будуть лише порожнім
doc#10 дієслів на -мо <g/> ; 5 <g/> ) третя особа однини дієслів без -ть <g/> , -ть у другій ( <g/> Sic <g/> ! <g/> ) дієвідміні <g/> ; але також
doc#11 до тексту роману <g/> ! Ось голий перелік <g/> , і то без претензії на повність <g/> : заяви й інші виквіти
doc#15 дискусії про те <g/> , чи може існувати речення без особового дієслова <g/> . Це могло б легко привести
doc#16 . Бо де ж і коли бувало <g/> , щоб приречене мовчки і без опору відступало перед тим <g/> , що йде йому на зміну
doc#18 , — </p><p> Ні <g/> , ти не розів'єш його як слід <g/> . </p><p> Без вправ <g/> , без змагань <g/> , наче в гробі <g/> , </p><p> Його задусить твій
doc#19 , святе було відкинуте <g/> , зневажене <g/> , коли не без підстав у літературі панували тони чорної
doc#20 ) <g/> . Так я його назвав у душі зайчиком <g/> , може не без асоціяції з прізвищем його приятеля Поллукса <g/> .
doc#22 « <g/> Без ґрунту <g/> » <g/> . Під час війни повість під назвою « <g/> Без ґрунту <g/> » написав В. Домонтович <g/> . У повісті Юрія
doc#23 Є. Кирилюка і П. Приходька писали <g/> , теж без дальшої дискусії <g/> : « <g/> Поезією Шевченка
doc#26 ; можна б і без неї <g/> » <g/> . Так <g/> , можна було б обійтися без мого вступного слова сьогодні <g/> . Але коли воно
doc#27 мовами <g/> , часом українською <g/> , часом російською <g/> , без видимої причини <g/> , а подеколи були це й двомовні
doc#28 . </p><p> ( <g/> « <g/> Чернігів <g/> » <g/> ) </p><p> Микола Зеров не любить іменника без епітета <g/> , і вже зовсім рідко в нього можна знайти
doc#29 . Виправдання ми дістали <g/> . Вперед <g/> ! Про театр і — без сорому — про себе <g/> . </p><p> Я харків'янин від народження