Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 — був би записатися до так званої німецької народности ( <g/> Volksdeutsche <g/> ) <g/> . Німці радо брали до свого
doc#1 « <g/> Неофітів <g/> » <g/> . Це « <g/> Саул <g/> » <g/> , датований 13-м жовтня I860 р. Мабуть <g/> , не випадково цей твір залишився
doc#4 , Євгена Маланюка ( <g/> « <g/> Ліричний спогад <g/> » <g/> ) <g/> , Оксану Лятуринську ( <g/> « <g/> Півонії <g/> » <g/> ) <g/> , Маємо також образ через коротку
doc#5 другий і останній роман Підмогильного твором протисовєтським <g/> ? У політичному сенсі <g/> , розуміється <g/> , ні <g/> .
doc#6 , отже <g/> , ані літературним habitue чи blase <g/> , ані ентузіястом літературної моди <g/> . Але це не означає <g/> , що його
doc#7 . Проте українська поезія не тільки в УССР <g/> , а і на еміґрації вперто й за всяку ціну хоче насамперед означати
doc#9 аналізували реальні впливи і противпливи ( <g/> І. Огієнко <g/> , В. Чапленко <g/> … <g/> ) <g/> . Як загальновідомо <g/> , сам-один
doc#10 СВУ <g/> . Нові дні <g/> , ч. 34 <g/> , ст <g/> . 30. Торонто 1952. </p><p> 9 <g/> ) W. Kuraszkiewicz <g/> . Z badan mid gwarami
doc#11 не так уже дуже й про буття <g/> . Радше про небуття <g/> . </p><p> В Андруховичевій Венеції ( <g/> а світ його роману — це Венеція <g/> ) є <g/> , коли
doc#12 , —бо <g/> : просити <g/> ) <g/> , молотьба ( <g/> не молодьба <g/> , —бо <g/> : молотити <g/> ) <g/> , діжка ( <g/> бо <g/> : діжа <g/> ) <g/> , надхнення <g/> ,
doc#14 ми <g/> » <g/> . Світові <g/> , а значить рухові « <g/> нема початку і нема кінця <g/> » — рядок <g/> , що міг би бути й Тичининим <g/> . Але
doc#15 що слово збагачується тут до ступеня речення не мовно <g/> , і навіть не в мислі мовця <g/> , а тільки в сприйнятті
doc#16 , в час її зародження й розквіту <g/> , щоб оцінити її ролю тепер <g/> . Не будемо говорити ні про Самчука <g/> , ні про
doc#18 не погоджуючися <g/> , насамперед з таких видань <g/> : </p><p> Леонид Білецький <g/> . Поема « <g/> Мойсей <g/> » і розвиток ідеї й
doc#19 . Протягом сімдесят чотирьох років від дня його смерти ( <g/> 1891 <g/> ) не видано жадної книжки його творів <g/> , ба
doc#20 рецензію на вистави московського Театру ім <g/> . В. Немировича-Данченка <g/> , що тоді гастролював у Харкові з «
doc#21 екстаза <g/> . Екстаза взагалі завжди була чужа Гніздовському <g/> . І <g/> , звичайно <g/> , — чи треба про це навіть говорити <g/> ?
doc#22 Росселіні бачить інакше <g/> , ніж її бачив Коцюбинський <g/> . У « <g/> На камені <g/> » було ще міцне середовище з своїми
doc#24 , <g/> … коли серед глупої ночі <g/> , роззявивши пащі й зідхаючи в спразі <g/> , родять родючі домни <g/> , колір тих
doc#25 наречий и русских народностей <g/> " <g/> . ЖМНП 1899 <g/> , 4 <g/> , ст <g/> . 373 <g/> ) <g/> . Т.Лер-Сплавінський писав <g/> : “ <g/> Między r.