This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | , бомбами не торканих мальовничих узвиш | так | званої Саксонської Швайцарїї <g/> . З нагоди і на |
doc#2 | « <g/> Веселки <g/> » межують з сороміцькими піснями <g/> , але | так | тонко <g/> , так делікатно <g/> , так цілком на натяках і |
doc#2 | з них <g/> : </p><p> Уранці будять осокори <g/> : </p><p> Сьогодні біло | так | надворі <g/> ! </p><p> Так біло-біло <g/> , наче ново <g/> . </p><p> На білому |
doc#3 | уже мішано іменниково- прикметникового <g/> , — і | так | постали форми непрямих відмінків типу п'ятьох |
doc#4 | . Лев Толстой і Бернард Шов | так | само втратили контакт з життям і молоддю і |
doc#4 | , — не тільки тем <g/> , мотивів і настроїв <g/> , але <g/> , | так | здається <g/> , й світобачення <g/> . Чи може навіть |
doc#4 | Ранок <g/> » <g/> , написані 1979 і 1982 р. <g/> , тоді як нічого <g/> , | так | таки нічого з цих живих подробиць не знайдемо в « |
doc#7 | це все <g/> » <g/> , — чи до клаптика головного речення « <g/> | так | нездогадно <g/> » <g/> ? Чому дальше речення починається |
doc#9 | сповнить своє завдання <g/> »1. </p><p> І це своє завдання <g/> , | так | свідомо й з почуттям відповідальносте |
doc#9 | , а не ми до неї <g/> . Самі розумні русини | так | говорють <g/> »1. Це є позиція цілковитого |
doc#9 | мови <g/> , стільки ж милим <g/> , скільки й лівобережний <g/> : | так | надто щиро та широко приховав він свою |
doc#9 | перед інтелігентним русином <g/> : він говорить | так | вільно <g/> , ні трошечки не запиняючись <g/> , про що |
doc#9 | почуває <g/> , що се органічна мова його бесіди і що | так | треба <g/> , що говорить з ним по-російськи просто не |
doc#9 | І. Франко <g/> , відповідав не менш різко тоном і | так | само скрайньо змістом — тільки <g/> , звичайно <g/> , в |
doc#9 | на покуті в українській хаті <g/> … І коли б трапилося | так | <g/> , що нас <g/> , українців-русинів з Росії <g/> , яким <g/> … |
doc#9 | й колотнечі <g/> . Я не такий завзятий лінгвіст <g/> , щоб | так | уже " <g/> преломляти копьє <g/> " за мову <g/> . Маю надію <g/> , що |
doc#9 | обидва боки Збруча <g/> , і обмін мовними здобутками | так | само тривав безперервно всупереч усяким |
doc#9 | передусім тим <g/> , що « <g/> публіка <g/> , як інтелігентна <g/> , | так | і не інтелігентна не звикла зовсім до |
doc#9 | склад <g/> : високо <g/> , коротко <g/> , весело і т. п. ( <g/> « <g/> Якби я | так | високо стояла <g/> » - « <g/> Хвилини <g/> » <g/> , II <g/> , 56 <g/> ; « <g/> Кажи <g/> , але |
doc#9 | щодо поодиноких дієслів <g/> , і то досить давні <g/> , | так | що вони <g/> , власне <g/> , не входять у нашу тему — про |