This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | палати <g/> , а там Бог дасть безпечне повернення до | світу | живих і цілих людей <g/> , уже під новою владою <g/> . Це не |
doc#0 | у вульгарній дівці <g/> , так за всіма ніщотами | світу | Ігор шукав і вірив <g/> , що знаходить <g/> , ось-ось <g/> , |
doc#0 | ? <g/> ) <g/> . Третій нас тут цікавить <g/> , це шлях втечі від | світу | <g/> . Ідеально і по-різному <g/> , це — і тут ми в |
doc#1 | апокаліпсису <g/> , який <g/> , однак <g/> , веде не до кінця | світу | <g/> , а до ідилічного майбутнього царства |
doc#1 | чернече <g/> ! </p><p> А ви <g/> , святиє предотечі <g/> , </p><p> По всьому | світу | розійшлись </p><p> І крихту хліба понесли </p><p> Царям убогим |
doc#1 | котрий зовсім не позбавлений любови до життя та | світу | цього <g/> . Якщо говорити про стилістику <g/> , то в цій |
doc#1 | . При всій любові поета до цього | світу | — </p><p> Бач <g/> , який широкий <g/> , </p><p> Та високий <g/> , та веселий <g/> , </p> |
doc#1 | навіть готовий віддати царям усі « <g/> добра <g/> » цього | світу | <g/> : </p><p> Тим неситим очам <g/> , </p><p> Земним богам-царям <g/> , </p><p> І плуги |
doc#2 | поставою неминучосте загибелі <g/> ? Чи кольорит її | світу | був зловіщий і тонус її життя - самозречення і |
doc#2 | головне в створенні власного стилю і власного | світу | <g/> , що його ми залюбки погоджуємося вмістити в |
doc#2 | і поезію загальної ваги <g/> , а « <g/> я <g/> » стає не центром | світу | <g/> , а тільки займенником <g/> , що з ним <g/> , чей же <g/> , за |
doc#2 | часу в описі <g/> . Але традиційність і обрядовість | світу | Лятуринської — це стала форма для вічного |
doc#2 | кожну річ і слово <g/> . Обряд робить людину частиною | світу | <g/> , а світ — частиною людини <g/> , і так стає можлива |
doc#2 | батьком і осіннім сонцем <g/> . </p><p> Знайдення гармонії | світу | в ритуалізації життя — тема і провідний мотив |
doc#2 | , а владна <g/> , музика <g/> , що стає принципом будови | світу | <g/> . Соняшні клярнети починають звучати <g/> , і |
doc#2 | не люляння <g/> , але щось далеко глибше <g/> : сприймання | світу | як музичної гармонії і вміння відтворити цю |
doc#2 | , слава — йменню <g/> , але також і про те <g/> , щоб Цариця | світу | хоронила сірому <g/> , що мусіла вийти на мандрівну |
doc#2 | . Але нічого не зраджено з старого поетичного | світу | <g/> , яким вона почала першу свою збірку <g/> . За тягарем |
doc#4 | рису <g/> , власне <g/> , сутність свого бачення | світу | <g/> , своєї виокремлености з нього <g/> , коротко — своєї |
doc#4 | вражень поетки і відрух її поетичного бачення | світу | <g/> , нічим не обмежене й не скуте плетиво вражень і |