This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | Ілюзія сковородинського « <g/> світ ловив мене <g/> , але не впіймав <g/> » <g/> . </p> |
doc#0 | Сковороду знову згадував Н. <g/> : світ ловив мене <g/> , але не впіймав <g/> . </p> |
doc#0 | Але один епізод у Штрасгофі мусить бути згаданий <g/> , бо там і тоді антисковородинський світ зробив другу спробу захопити до своїх мацалець Н. Першою <g/> , нагадаємо <g/> , була зустріч із громадянином Галицьким у Харкові <g/> . |
doc#0 | Усупереч усякій логіці <g/> , загально людській і воєнно-адмінісграційній <g/> , світ знову не впіймав Н. А в суті речі все було дуже просто <g/> . |
doc#0 | І світ стає простий <g/> . |
doc#0 | <p> Світ і далі ловив заїжджих зі сходу <g/> , світ в інших уніформах і з зовсім відмінною фразеологією <g/> . |
doc#0 | ) минуло 115 років <g/> , а від смерти 75. Його — їх ми не забули — « <g/> Пригоди молодецького вояченька Швейка <g/> » побачили світ 1921-23. Чех в австро-угорській армії <g/> , найменше в світі дбав він за велич Австро-Угорщини та її не завжди героїчних збройних сил <g/> . |
doc#1 | Тема самотности <g/> , старости <g/> , очікування смерти <g/> , що розкривається у роздумах суб'єктивного ліричного персонажа <g/> , переростає у філософський узагальнюючий висновок про нікчемність і жалюгідність людини <g/> , кинутої у цей світ <g/> . |
doc#1 | При всій любові поета до цього світу — </p><p> Бач <g/> , який широкий <g/> , </p><p> Та високий <g/> , та веселий <g/> , </p><p> Ясний та глибокий <g/> , — </p><p> він сам просить свою товаришку Музу покинути цей світ разом з ним <g/> : </p><p><g/> … |
doc#1 | Однак вона вже не скерована на те <g/> , щоб надихнути людей до соціяльного бунту <g/> , що втопить світ у морі крови <g/> . |
doc#2 | Василь Барка знайшов у її творчості « <g/> погляд з яким діти приходять від незнаного нам янгольського поля 1 знаходять наш світ новим <g/> , свіжим <g/> , цікавим <g/> » <g/> . |
doc#2 | Але яке багатство наїжених і ікластих ритмів сховала Лятуринська за цією нібито безпорадністю і який свій світ створила <g/> ! </p> |
doc#2 | З поезії Лятуринської я здебільшого усунене <g/> , опис поетчиних відчувань оминений <g/> , нам кажуть бачити світ і вслухуватися в нього <g/> , а не в примхи однієї душі <g/> . |
doc#2 | <p> І все це разом і зокрема — наскрізь лірика <g/> , наскрізь Лятуринська <g/> , світ її очима <g/> . |
doc#2 | Але його світ зірвався з завіс <g/> , обрядовість — тільки спогад і нездійснена мрія <g/> , і його наскрізь суб'єктивні герої в корчових метаннях змушені якось пробивати в житті свій чисто індивідуальний шлях <g/> . |
doc#2 | Натомість світ Лятуринської і вся поведінка її героїв — наскрізь ритуальні <g/> , наскрізь традиційні <g/> , навіть у хвилини того <g/> , що здається найбільш особистими рішеннями <g/> . |
doc#2 | Ритуал вносить видимість і посутність гармонії в шорсткий і нерідко страшний <g/> , а вже завжди безжалісний світ <g/> , де кожного часу людина йде на двобій і останній суд <g/> , і ця гармонія робить світ прийнятним і поетичним <g/> , дає змогу значити знаками сонця кожну річ і слово <g/> . |
doc#2 | Ритуал вносить видимість і посутність гармонії в шорсткий і нерідко страшний <g/> , а вже завжди безжалісний світ <g/> , де кожного часу людина йде на двобій і останній суд <g/> , і ця гармонія робить світ прийнятним і поетичним <g/> , дає змогу значити знаками сонця кожну річ і слово <g/> . |
doc#2 | Обряд робить людину частиною світу <g/> , а світ — частиною людини <g/> , і так стає можлива перспектива — </p><p> Сім зірок <g/> , одне весельце <g/> , </p><p> а між ними місяць <g/> , — </p><p> і так затирається різниця між померлим батьком і осіннім сонцем <g/> . </p> |
doc#2 | <p> Так многоводою стала ця ріка <g/> , так багатим став світ і ми з ним <g/> , ведені ніжною рукою поетки <g/> . |