Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 . Канібалістично-садистичний ефект у своїй істоті ідентичний <g/> . Підґрунтя ритуалу таке
doc#0 осяг рівня чемпіонату <g/> . Змітаючи перешкоди на своїй дорозі <g/> , він поглинав два штамґеріхти <g/> . </p><p> Не знаю <g/> ,
doc#0 Він нікому не заподіяв зла і більше прислужився своїй батьківщині <g/> , себто не Росії і не Німеччині <g/> , а
doc#0 батьківщині <g/> , себто не Росії і не Німеччині <g/> , а своїй <g/> , поводячися так <g/> , як поводився <g/> . </p>
doc#1 , коли « <g/> Злая своєволя / Сама скупається <g/> , сама / В своїй крові <g/> » ( <g/> « <g/> Подражаніє Ієзекіїлю <g/> » <g/> ) <g/> , коли поет
doc#1 на- роднього бунту і самосуду <g/> , незрівнянних у своїй жорстокості <g/> : </p><p> Не втечете </p><p> І не сховаєтеся <g/> : всюди </p>
doc#1 із людини « <g/> незрящу <g/> » <g/> , « <g/> недвигу серцем <g/> » <g/> . У своїй новій синтезі <g/> , у пошуках й утвердженні
doc#2 сум <g/> . Суворий прасвіт Лятуринської був у своїй істоті мовчазний <g/> , тишу порушував брязкіт
doc#2 фолкльор <g/> . Стилізації літопису й сумнівного в своїй пишноті Слова о полку починає товаришити від
doc#2 сонцем <g/> . Вступає тема материнства <g/> , щасливого у своїй відданості дитині <g/> , роздертого горем у
doc#4 учень <g/> , формалізм український <g/> , були власне в своїй доглибній суті проявом тієї ідеологічної
doc#4 » допромислової доби <g/> , чим та революція в своїй істоті й була <g/> . Тільки варварська
doc#4 . Коли до них забрели Зевес і Гермес <g/> , щаслива в своїй незайманій наївності пара прийняла їх з теплою
doc#6 ” характеру образів у своїх картинах <g/> . У своїй автобіографії він <g/> , як ми вже бачили <g/> , говорить
doc#6 . За такий термін можна обрати знаковість <g/> . У своїй істоті світ <g/> , як його бачить і показує Курилик <g/> ,
doc#6 релігію <g/> , — наскрізь знакові <g/> . Обидва ці світи — в своїй сутності—становлять одну субстанцію <g/> , і ця
doc#6 сюжетів і сумарністю постатей і облич відбив у своїй творчості Курилик <g/> , хотячи чи не хотячи <g/> ,
doc#6 словами <g/> : “ <g/> Він виглядав так <g/> , наче він був не в своїй країні <g/> , не в своєму столітті <g/> , не в своїй
doc#6 був не в своїй країні <g/> , не в своєму столітті <g/> , не в своїй ситуації <g/> ” <g/> . ( <g/> Цитую з Морлі <g/> , ст <g/> . 156 <g/> ) <g/> . Але це був
doc#8 — у наш час пережиток <g/> , що сьогоднішня людина в своїй суті не різниться від печерної <g/> , що людина