This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | Празі в кінці двадцятих років <g/> . Інститут той <g/> , до | речі | буде нагадати <g/> , носив ім'я Михайла Драгоманова |
doc#0 | , світ знову не впіймав Н. А в суті | речі | все було дуже просто <g/> . Зрідка нормальність |
doc#1 | добре <g/> , і пильно придивляйтесь <g/> , як можна | речі | <g/> , на око прозаїчні <g/> , піднести до високої поези <g/> , |
doc#1 | « <g/> Букваря <g/> » настільки велика <g/> , що <g/> , здається <g/> , — це | речі | несумісні і зіставлення їх сміхотворне <g/> . Але « |
doc#2 | , флейт <g/> , труб <g/> , арф і дзвіночків <g/> , — але в суті | речі | це все та сама тема <g/> . Так наче річка почалася ледь |
doc#2 | срібла <g/> . Але стиль повинен бути мужнім <g/> , і не до | речі | тут трухлість пухких епітетів <g/> . Якщо |
doc#4 | в стрімкому леті може черкнутися крилом якоїсь | речі | <g/> , але ніколи на ній не зупиниться й не спочине <g/> . </p> |
doc#4 | відбувається перехід від я ( <g/> про яке в суті | речі | завжди йдеться <g/> ) до взагальнених ти або ми <g/> : </p><p> Я йду |
doc#4 | кипить собі борщ без мене — </p><p> взагалі ці кухонні | речі | </p><p> так не до речі <g/> , </p><p> коли білим зробилось зелене <g/> . </p> |
doc#4 | борщ без мене — </p><p> взагалі ці кухонні речі </p><p> так не до | речі | <g/> , </p><p> коли білим зробилось зелене <g/> . </p><p> Стану тихо і |
doc#4 | тут не випинається <g/> , а заперечується ( <g/> « <g/> кухонні | речі | <g/> » <g/> ) <g/> , і панує тут не примирення й спокій <g/> , як у |
doc#4 | у нього корені в філософію <g/> . </p><p> Годі знайти всі ці | речі | в Наталі Лівицької-Холодної <g/> . У її світі є |
doc#4 | безсилій людині <g/> . Реалістично неможливі | речі | стають не тільки припустимими сюрреалістично |
doc#4 | , поетка могла б без великого труду поєднати | речі | одного настрою й теми в цикли <g/> , але це було мудрим |
doc#4 | поразка <g/> » <g/> ; « <g/> безвість безсмертя <g/> » — це в суті | речі | чи то пекельний вихор Франчески да-Ріміні <g/> , чи |
doc#4 | й дешевого патосу <g/> , не боїться називати | речі | їхніми іменами — і так виробляє власне поетичне |
doc#5 | . Але це тільки принагідні згадки <g/> , і ці | речі | не цікаві авторові <g/> . Він не зупиняється коло них |
doc#6 | творчу спадщину мистця <g/> . Але каталоги з природи | речі | кажуть про склад виставки <g/> , але мовчать про її |
doc#6 | його традиційно звуть ( <g/> що започатковане в суті | речі | <g/> , хоч і не такими словами <g/> , самим мистцем <g/> ) |
doc#6 | й безбожні “ <g/> екзистенціялісти <g/> ” <g/> . До | речі | <g/> , вервечка “ <g/> екзистенціялістів <g/> ” у цій картині — |