Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Празі в кінці двадцятих років <g/> . Інститут той <g/> , до речі буде нагадати <g/> , носив ім'я Михайла Драгоманова
doc#0 , світ знову не впіймав Н. А в суті речі все було дуже просто <g/> . Зрідка нормальність
doc#1 добре <g/> , і пильно придивляйтесь <g/> , як можна речі <g/> , на око прозаїчні <g/> , піднести до високої поези <g/> ,
doc#1 « <g/> Букваря <g/> » настільки велика <g/> , що <g/> , здається <g/> , — це речі несумісні і зіставлення їх сміхотворне <g/> . Але «
doc#2 , флейт <g/> , труб <g/> , арф і дзвіночків <g/> , — але в суті речі це все та сама тема <g/> . Так наче річка почалася ледь
doc#2 срібла <g/> . Але стиль повинен бути мужнім <g/> , і не до речі тут трухлість пухких епітетів <g/> . Якщо
doc#4 в стрімкому леті може черкнутися крилом якоїсь речі <g/> , але ніколи на ній не зупиниться й не спочине <g/> . </p>
doc#4 відбувається перехід від я ( <g/> про яке в суті речі завжди йдеться <g/> ) до взагальнених ти або ми <g/> : </p><p> Я йду
doc#4 кипить собі борщ без мене — </p><p> взагалі ці кухонні речі </p><p> так не до речі <g/> , </p><p> коли білим зробилось зелене <g/> . </p>
doc#4 борщ без мене — </p><p> взагалі ці кухонні речі </p><p> так не до речі <g/> , </p><p> коли білим зробилось зелене <g/> . </p><p> Стану тихо і
doc#4 тут не випинається <g/> , а заперечується ( <g/> « <g/> кухонні речі <g/> » <g/> ) <g/> , і панує тут не примирення й спокій <g/> , як у
doc#4 у нього корені в філософію <g/> . </p><p> Годі знайти всі ці речі в Наталі Лівицької-Холодної <g/> . У її світі є
doc#4 безсилій людині <g/> . Реалістично неможливі речі стають не тільки припустимими сюрреалістично
doc#4 , поетка могла б без великого труду поєднати речі одного настрою й теми в цикли <g/> , але це було мудрим
doc#4 поразка <g/> » <g/> ; « <g/> безвість безсмертя <g/> » — це в суті речі чи то пекельний вихор Франчески да-Ріміні <g/> , чи
doc#4 й дешевого патосу <g/> , не боїться називати речі їхніми іменами — і так виробляє власне поетичне
doc#5 . Але це тільки принагідні згадки <g/> , і ці речі не цікаві авторові <g/> . Він не зупиняється коло них
doc#6 творчу спадщину мистця <g/> . Але каталоги з природи речі кажуть про склад виставки <g/> , але мовчать про її
doc#6 його традиційно звуть ( <g/> що започатковане в суті речі <g/> , хоч і не такими словами <g/> , самим мистцем <g/> )
doc#6 й безбожні “ <g/> екзистенціялісти <g/> ” <g/> . До речі <g/> , вервечка “ <g/> екзистенціялістів <g/> ” у цій картині —