This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 | <p> критерій — ствердіння приголосних перед е <g/> , | и | ( <g/> 16 <g/> , 267 <g/> ) <g/> , — дарма що від уваги Ганцова не втік |
doc#40 | « <g/> Під носом чадить тобі оцей каганець <g/> , що хозяин | и | ( <g/> = хазяїни <g/> ) звуть лямпою <g/> » ( <g/> Черк <g/> . <g/> ) <g/> . </p><p> В |
doc#65 | . У наслідок цього в російській мові вибір і чи | и | ( <g/> в російському письмі и <g/> , ы <g/> ) цілком залежить від |
doc#40 | и <g/> , ы <g/> : перше слово мало з походження в корені | и | ( <g/> від слова видьти <g/> ) <g/> , а друге — ы в приростку ( <g/> від |
doc#12 | приголосний не пом'якшувався <g/> , а саме а <g/> , о <g/> , у <g/> , | и | ( <g/> з старого ы <g/> ) <g/> , -ъ. Перед іншими складами |
doc#10 | говірок у перетворенні ненаголошеного е на | и | ( <g/> напр <g/> . <g/> , вимова типу висна <g/> ) <g/> . Ганцов відкидає цю |
doc#25 | затримали дифтонги або спростили їх в у <g/> , | и | ( <g/> це спрощення відбулося також і в деяких |
doc#40 | ( <g/> основа однини селянин — основа множини селян ( <g/> | и | <g/> ) <g/> ) тощо <g/> , пор <g/> . <g/> : » <g/> … зарубати п'ять індиків <g/> , |
doc#45 | факту <g/> , що він мусів витримати — о ні <g/> , не допит ( <g/> | и | <g/> ) <g/> , а просто " <g/> розмову <g/> " ( <g/> чи " <g/> розмови <g/> " <g/> ) з |
doc#65 | м'якшаться перед і ( <g/> в російському письмі | и | <g/> ) автоматично <g/> . У наслідок цього в російській |
doc#12 | не щастя <g/> , й лихо <g/> ; він не веселий <g/> , це—не розумно <g/> . </p><p> | и | <g/> ) Заперечна частка не пишеться з |
doc#10 | західньоукраїнському переходові а в е ( <g/> | и | <g/> ) по м'яких приголосних ( <g/> час > чєс <g/> ) <g/> . |
doc#72 | західноєвропейське і передавати українським | и | <g/> , а в решті випадків як і. Правило є в первісному |
doc#9 | галицьким впливом такі явища <g/> , як вимова | и | <g/> , а не і після приголосних д <g/> , т <g/> , з <g/> , с <g/> , ц <g/> , р перед |
doc#12 | , коли давніше було тут о <g/> , е <g/> , ѣ <g/> , то пишемо тепер не | и | <g/> , а і <g/> , напр <g/> . <g/> : кіт ( <g/> старе <g/> : котъ <g/> ) <g/> , піч ( <g/> старе <g/> : печь |
doc#65 | ) правило “ <g/> дев'ятки <g/> ” на диференціяцію і та | и | <g/> , але в позичених до XV ст <g/> . маємо послідовно и <g/> : |
doc#26 | , кару врагам <g/> , — самое то перо <g/> ? <g/> . <g/> . " — | и | <g/> , бросаясь на колени <g/> , целовал его с восторгом и |
doc#65 | р. <g/> ) <g/> . Усі і <g/> , що існували перед тим <g/> , перейшли в | и | <g/> , в своїх і позичених ( <g/> до того часу <g/> ) чужих словах |
doc#25 | староукраїнських приголосних перед е <g/> , | и | <g/> , відмежувавши губні від інших приголосних <g/> , не |
doc#40 | у сучасній літературній мові — це чергування | и | <g/> , е в наголошеному складі зі звуком еи/ие в |