Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#65 Мовою передреволюційних більшовиків ( <g/> мене ж таки навчано історії партії <g/> ) це звалося використання можливостей легальної преси <g/> . </p>
doc#40 Наприклад <g/> , займенник я має три основи <g/> : я в називному відмінку <g/> , мен- у родовому <g/> , давальному <g/> , знахідному і місцевому ( <g/> мене <g/> , мені <g/> ) <g/> , мн- —в орудному ( <g/> мною <g/> ) <g/> . </p>
doc#4 <p> </doc> </p><p> ОДИН </p><p> Я знаю <g/> , про що хочу писати ( <g/> мене ще в дитинстві вчили <g/> : ніколи не починай своїх писань з я <g/> ) <g/> , і знаю <g/> , як я хочу писати <g/> , і знаю <g/> , що хочу сказати <g/> .
doc#81 На роковини жовтневої революції 1933 року ( <g/> того самого <g/> , коли я пробував рятувати Курбаса <g/> ) мене — цитую з офіційної ухвали — « <g/> за високу якість викладання і участь у громадській роботі <g/> » премійовано портфелем з монограмою і « <g/> грамотою <g/> » <g/> .
doc#31 — Ю. Ш. <g/> ) мене страшенно радує <g/> …
doc#81 <p> Коли я приїхав до Америки <g/> , мене вразила ніби просто протилежна настанова <g/> .
doc#81 З другого боку <g/> , мене проймав гострий біль <g/> , коли я думав про тих <g/> , кого несподіваний <g/> , по-нічному розбишацький вступ радянської армії застав зненацька <g/> , хто не міг утекти і опинився в лапах нашого НКВД <g/> .
doc#81 Власне <g/> , мене знайшов тільки Білодід у Кембріджі <g/> , знайшов не за дорученням <g/> , а випадково <g/> .
doc#92 Тепер Білодід наочно знав <g/> , що я існую <g/> , що маю якесь становище в американському мовознавстві <g/> , що не думаю мовчати про стан мови й мовознавства на Україні і що <g/> , відтак <g/> , мене треба знищити <g/> .
doc#81 Замість додому я вирушив до лікарні <g/> , що містилася на майдані Дзержинського <g/> , мене визнали за хворого й поклали до однієї з палат <g/> .
doc#81 Вона не була активно творча людина <g/> , і вона переливала себе в свою дитину <g/> , мене <g/> .
doc#81 Попри інтерес до сучасників <g/> , з якими я зустрічався <g/> , мене найбільше вражало <g/> , дивувало й принаджувало впізнати <g/> , щу таке я <g/> , так <g/> , я сам <g/> .
doc#81 Я міг міркувати логічно — коли я зізнаюся <g/> , мене викинуть <g/> , я не маю жадного шансу <g/> .
doc#101 Я не кажу <g/> , що на мене нападають <g/> , мене лають <g/> , мене б'ють <g/> , але здебільшого буває так <g/> , що слово сказане — і <g/> , як тільки воно відлунало в повітрі <g/> , так зразу і забулося <g/> . </p>
doc#81 Серед них було кілька фотографій матері <g/> , мене в ранньому дитинстві <g/> , багато фот моєї сестри Віри <g/> .
doc#81 Те <g/> , що було переді мною <g/> , мене не обходило <g/> . </p>
doc#81 А може <g/> , мене взагалі — ні <g/> ?
doc#81 Досі я був молодший <g/> , мене вели або принаймні мене могли вести <g/> .
doc#40 , можна почути або прочитати <g/> : танцювати вальс — і танцювати вальса <g/> ; учитися музики — і учитися музиці <g/> , мене болить — і мені болить <g/> .
doc#101 Я не кажу <g/> , що на мене нападають <g/> , мене лають <g/> , мене б'ють <g/> , але здебільшого буває так <g/> , що слово сказане — і <g/> , як тільки воно відлунало в повітрі <g/> , так зразу і забулося <g/> . </p>