Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Це було взаєморозуміння і взаємодопомога ЛЮДЕЙ <g/> , те — в підсвідомому зародку <g/> , — що пишномовно можна було назвати НАРОД <g/> .
doc#0 <p> Так чи так <g/> , усіма забута насолода убивством на Пушкінській у Харкові не сприяла « <g/> дружбі народів <g/> » <g/> , німецького й українського <g/> .
doc#0 Це була дрібниця <g/> , майже ніщо <g/> , але психологічно ця позика книжки була спробою подолати бар'єр між народами <g/> . </p>
doc#0 <p> У самих чехів <g/> , народу <g/> , що породив Швейка <g/> , хто знає <g/> , може <g/> , той факт <g/> , що Прага майже неторкана лишилася й у Світовій війні <g/> , і в брежнєвській окупації <g/> , коли димом пішли Варшава і Берлін <g/> , якоюсь мірою зобов'язаний наявності Швейків <g/> .
doc#3 Але в українського діялектизму ( <g/> чи мовознавця <g/> ) — як і в його народу — такого вибору нема <g/> .
doc#6 У картині з торонтської серії “ <g/> Нам важко зрозуміти <g/> ” <g/> , щоб підкреслити контраст між ситими й голодними народами <g/> , у канадський краєвид всуваються образи злиднів <g/> , бачені мистцем в Індії <g/> , —бездомні <g/> , кулі <g/> , жебрущі <g/> … </p>
doc#7 Можна було б також послатися на те <g/> , що тепер <g/> , коли перед українським народом і т. д„ поезія повинна кликати до боротьби і й собі покликати назад до Олеся <g/> .
doc#8 Для Куліша український фолкльор був ключем до духа українського народу <g/> .
doc#9 <p> Дуже цікаво для нас <g/> , що Богдан Дідицький ставить і питання про зворотний вплив Галичини на Велику Україну <g/> , правда в загальнотеоретичній формі <g/> , виходячи з постуляту « <g/> братности <g/> » слов'янських народів <g/> .
doc#9 Взявши одну з говірок за основу <g/> , треба було б поповнити її елементами інших говірок <g/> , і при тому всіх одразу і без винятку <g/> , бо це сприяло б збагаченню літературної мови і взаємопізнанню частин українського народу <g/> .
doc#9 <p> Але цілком природно й зрозуміло <g/> , що для розвитку всеосяжної літературної мови <g/> , що задовольняла б усі потреби народу в науці і в торгівлі <g/> , в щоденному побуті і в техніці <g/> , в навчанні і в поезії — база літературної мови <g/> , перенесеної зі сходу <g/> , і галицьких народних говірок була недостатня і надто вузька <g/> .
doc#9 Ну <g/> , бери елементи народні <g/> , не цурайся їх <g/> , але утворюй з них якомога ширшу <g/> , кращу будову <g/> , — і се піде на користь тому ж самому народові <g/> !
doc#9 » 1Далі І. Франко показує історичну зумовленість діялектної роздріблености й діялектних відрубностей у межах української мови і цінність різноговіркових елементів <g/> : « <g/> Народ з його мовою <g/> , звичаями і творчістю <g/> , не сходячи зі спільної української основи <g/> , все-таки проявляє багато відтінків <g/> , котрих годі не бачити <g/> , на котрі тяжко гніватися <g/> .
doc#9 Але не враховано тут того <g/> , що єдність мови або бодай змагання до такої єдности само збуджує дух народу і цим сприяє створенню матеріяльних передумов для єдности народу взагалі <g/> , не враховано того <g/> , що мова й інші елементи народного життя зв'язані між собою не тільки способом однобічної визначености <g/> , а і взаємовпливів <g/> , і взаємозумовлювання <g/> . </p>
doc#9 Але не враховано тут того <g/> , що єдність мови або бодай змагання до такої єдности само збуджує дух народу і цим сприяє створенню матеріяльних передумов для єдности народу взагалі <g/> , не враховано того <g/> , що мова й інші елементи народного життя зв'язані між собою не тільки способом однобічної визначености <g/> , а і взаємовпливів <g/> , і взаємозумовлювання <g/> . </p>
doc#9 « <g/> На Україні <g/> , — пише І. Кокорудз <g/> , — по нещаснім указі з 1876 р. ограничено розвій язика тільки на белетристику <g/> , очевидно <g/> , поле завузьке для розвою язика так великого народу <g/> …
doc#9 <p> Після об'єктивних і фахових статей І. Кокорудза і А. Кримського дискусію мала закрити невеличка замітка Б. Грінченка2 <g/> , де він рішуче заявляє про свою єдність з галичанами проти москвофілів та інших ворогів українського народу <g/> , що радо сприйняли мовну дискусію як початок розколу між галичанами й великоукраїнцями <g/> .
doc#9 Але жадні перепони політично-поліційного характеру не могли розбити органічну єдність українського народу по обидва боки Збруча <g/> , і обмін мовними здобутками так само тривав безперервно всупереч усяким урядовим заходам <g/> . </p>
doc#9 ) як свій партійний орган і популярну часопись для народу " <g/> Селянин <g/> " ( <g/> 1903-1905 рр <g/> .
doc#9 У листі до Нечуя-Левицького в тонах <g/> , м'якість яких зумовлена тим <g/> , що М. Коцюбинський не міг не знати поглядів на справу свого адресата <g/> , він відзначав <g/> : « <g/> Старші письменники — учителі наші ( <g/> ніде правди діти <g/> ) більш прислухалися до живої народної мови <g/> , більш придивлялися до неї <g/> , ніж молодші <g/> , особливо ті <g/> , що одірвані од села <g/> , од народу і беруть за зразок не живу мову <g/> , а книжну <g/> , часто-густо покалічену та занечищену <g/> » <g/> .