Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Смаль-Стоцького і Ґартнера має льокально-діялектний характер <g/> .
doc#36 Обличчя розіп'ятого Ісуса на картині Ґе має цілковито відмінні риси <g/> , але воно подібне до обличчя на малюнку Шевченка виразом муки <g/> , доведеної до крайньої межі <g/> .
doc#36 <p> Характеристично <g/> , що українізми Ґе мають емоційне забарвлення <g/> , деколи — мають риси інтимности <g/> .
doc#40 Поза тим значення ґемінації має додаткові відтінки залежно від того <g/> , яку частину мови ґеміновано <g/> .
doc#40 Наприклад <g/> , у « <g/> Фата морґана <g/> » М. Коцюбинського такі яскраві постаті <g/> , як Маланка і Андрій Волики або Хома Ґудзь мають багаті партії прямої мови <g/> .
doc#28 Друзі – маю на увазі рецензію О. Бургардта на єдину збірку поета « <g/> Проростень <g/> » ( <g/> Червоний шлях <g/> .
doc#40 ) — має льокальне західноукраїнське поширення <g/> , а літературна мова має тут знахідний <g/> , що дорівнює називному <g/> : благословили трупи <g/> . </p>
doc#40 — в'яж ( <g/> е <g/> ) <g/> , дія ( <g/> ти <g/> ) — діє <g/> , жда ( <g/> ти <g/> ) — жд ( <g/> е <g/> ) <g/> , зва ( <g/> ти <g/> ) — зв ( <g/> е <g/> ) <g/> , зяя ( <g/> ти <g/> ) — зяє <g/> , каза ( <g/> ти <g/> ) — каж ( <g/> е <g/> ) <g/> , клика ( <g/> ти <g/> ) — кличне <g/> ) <g/> , лая ( <g/> ти <g/> ) — лає <g/> , клопота ( <g/> ти <g/> ) — клопоч ( <g/> е <g/> ) <g/> , лиза ( <g/> ти <g/> ) — лиж ( <g/> е <g/> ) <g/> , маза ( <g/> ти <g/> ) — маж ( <g/> е <g/> ) <g/> , мая ( <g/> ти <g/> ) — має <g/> , ора ( <g/> ти <g/> ) — ор ( <g/> е <g/> ) <g/> , переза ( <g/> ти <g/> ) — переж ( <g/> е <g/> ) <g/> , писа ( <g/> ти <g/> ) — пиш ( <g/> е <g/> ) <g/> , плака ( <g/> ти <g/> ) — плач ( <g/> е <g/> ) <g/> , плеска ( <g/> ти <g/> ) - пле ( <g/> ще <g/> ) <g/> , рва ( <g/> ти <g/> ) — рв ( <g/> е <g/> ) <g/> , ржа ( <g/> ти <g/> ) —рж ( <g/> е <g/> ) <g/> , різа ( <g/> ти <g/> ) —ріж ( <g/> е <g/> ) <g/> , сія ( <g/> ти <g/> ) — сіє <g/> , смія ( <g/> тися <g/> ) — сміється <g/> , сса ( <g/> ти <g/> ) — сс (
doc#73 <p> У той час <g/> , як дехто з письменників дотримувався традиційної реалістично-побутової лінії нашого письменства <g/> , так само за давньою традицією переплітаної ліричними партіями <g/> , — маємо тут на оці насамперед « <g/> Діти Чумацького шляху <g/> » Докії Гуменної і « <g/> Війну <g/> » Федора Дудка <g/> , інші письменники розвивали традицію реалістичного роману в різних напрямах <g/> .
doc#73 Були <g/> , правда <g/> , тут спроби гострого сюжетного стрижня в будові твору <g/> , — маємо на увазі « <g/> Перекотиполе <g/> » Квітки-Основ'яненка <g/> , почасти твори О. Стороженка <g/> , — але вони лишилися поодинокими епізодами в нашому письменстві <g/> .
doc#40 <p> 4. Окрема група дієслів <g/> , — передусім сюди належать дієслова другої дієвідміни з наголошеним -йти <g/> , в інфінітиві <g/> , — має наголос на закінченні в першій особі однини <g/> , а в інших особах наголос відтягається на кореневий склад <g/> : борю́ — бо́реш — бо́ремо <g/> , бороню́ <g/> ) — боро́ниш — боро́нимо і так само <g/> : брешу́ <g/> , буджу́ <g/> , валю́ <g/> ) <g/> , варю́ <g/> , верну́ <g/> , верчу́ <g/> , воджу́ <g/> , вожу́ <g/> , волочу́ <g/> , в'яжу́ <g/> , гашу голю́ <g/> , гублю́ <g/> , держу́ <g/> , ділю́ <g/> , душу́ <g/> , кажу́ <g/> , колочу́ колю́ <g/> , кочу́ <g/> , кришу́ <g/> , кручу́ <g/> , куплю́ <g/> , курю́ <g/> , лижу́ <g/> , лічу́ <g/> , ловлю́ <g/> , люблю́ <g/> , мелю́ <g/> , молочу́ <g/> , ношу́ <g/> , орю́ <g/> , пишу́ <g/> , плачу́
doc#81 Мати намагалася мене переконати <g/> : </p><p> — Май розум <g/> , сьогодні все з'їмо <g/> , що буде завтра <g/> ? </p>
doc#94 — має той демократичний шлях <g/> , що його — так слушно <g/> , так шляхетно <g/> , так героїчно пропонує Дзюба і його однодумці <g/> ?
doc#36 <p> Характеристично <g/> , що українізми Ґе мають емоційне забарвлення <g/> , деколи — мають риси інтимности <g/> .
doc#30 Маєте Фортінбраса в Еспанії — маємо там того — як там його звуть — Хуана чи Карлоса чи як ще2. Куди легше людям жити <g/> , ніж було під Франко-Клавдієм3 і ко <g/> .
doc#40 Тому в них займенник — попри видиму відсутність другого заперечення — має наголос не на частці <g/> , а на основній частині займенника <g/> . </p>
doc#81 Я не маю сумніву <g/> , що видрукування мого тексту Булаховським <g/> , не позбавлене небезпеки для нього <g/> , було виявом його пошани й приязні до мене <g/> , які він зберіг — маю на це докази і подам їх у дальших розділах цих записок — до кінця свого життя <g/> . </p>
doc#7 Кожне слово в нашій мові ніби має кілька гачків <g/> , до яких — за інерцією мови — мають бути почеплені інші слова <g/> , при чому конче слова певного типу або й певні слова <g/> .
doc#40 <p> Зовсім своєрідну систему відмінювання — як закінченнями <g/> , так і суплетивністю основ — мають займенники я ( <g/> родовий і знахідний мене <g/> , давальний і місцевий мені <g/> , орудний мною <g/> ) <g/> , ти ( <g/> родовий і знахідний тебе <g/> , давальний і місцевий тобі <g/> , орудний тобою <g/> ) <g/> , ми ( <g/> родовий <g/> , знахідний <g/> , місцевий пас <g/> , давальний нам <g/> , орудний нами <g/> ) <g/> , ви ( <g/> відповідно вас <g/> , вам <g/> .
doc#84 Наші мрійники — чи то ґатунку активного — Дон Кіхоти <g/> , чи то пасивного і пристосуванського — Санчі Панси — мають великий добрий кий <g/> .