Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#98 Чи можна думати про панів без кріпаків ( <g/> у прямому чи переносному значенні <g/> ) <g/> , про багатих без злидарів <g/> , про рух уперед без розтоптаних <g/> ? </p>
doc#98 рух уперед без розтоптаних <g/> ? </p><p> Вогникові судилося загаснути в завії соціяльних катастроф <g/> , чий початок можна рахувати десь 1902 року <g/> , — а чи скінчилися вони <g/> ? Чи можемо сподіватися <g/> ,
doc#98 Можна відроджувати відмінності <g/> , — будьмо сміливі в нашому слововживанні <g/> , називаймо речі своїми іменами <g/> , — можна відроджувати кляси <g/> , але не забуваймо при цьому — це не будуть старі кляси і люди тих кляс <g/> .
doc#98 Може <g/> , майбутні покоління доживуть до того <g/> , що можна буде хірургічно промацати межу людської порядности <g/> .
doc#99 Але <g/> , може <g/> , можна уявити собі антологію українських ієреміяд від Івана Вишенського <g/> , Шевченка <g/> , Куліша й Лесі Українки до наших днів <g/> , щоб роздавати її молодим поетам <g/> , наприклад <g/> , від Спілки письменників <g/> , щоб вони замислилися про продукти своїх друкарських машинок <g/> .
doc#99 Статтю цю можна б продовжити — і варт — « <g/> прощаннями <g/> » Оксани Забужко <g/> .
doc#99 і солодко <g/> , і страшно стає <g/> , і мимоволі думається — Боже великий <g/> , чи можна так невимушено <g/> , так просто про саму себе ( <g/> бо в ліриці скрізь про себе
doc#99 ліриці скрізь про себе <g/> ) <g/> , про своє тіло й душу прилюдно говорити <g/> , чи можна виносити такі речі на юрбу <g/> . Та ж так не пишеться <g/> ! Сама вона зве
doc#100 пресі тут такі статті про еміґраційну літературу <g/> , яку ви повертаєте <g/> , що за голову можна вхопитися <g/> : спадщина Щербицького <g/> , тільки догори ногами <g/> ! Одна стаття про Є. Маланюка просто
doc#100 Досить <g/> , що за недавніх часів не можна було ваші енциклопедії взяти до рук <g/> : в тій того партійного діяча немає <g/> , а в іншій — іншого <g/> …
doc#101 Я свідомо хотів знайти таке місце <g/> , де можна було вільно думати і вільно говорити <g/> .
doc#101 Колись О. Потебня сказав <g/> , що можна сказати точно <g/> , в який день і в які хвилини яблуко впало з яблуні <g/> , народилася дитина <g/> , але не можна сказати <g/> , коли народилася мова <g/> .
doc#101 Колись О. Потебня сказав <g/> , що можна сказати точно <g/> , в який день і в які хвилини яблуко впало з яблуні <g/> , народилася дитина <g/> , але не можна сказати <g/> , коли народилася мова <g/> .
doc#101 Для української мови появу окремих її рис можна датувати VI —VII ст <g/> .
doc#101 Про це можна дискутувати <g/> , з певністю можна сказати про інше <g/> : межу окремішности української мови слід шукати між VI — XVII ст <g/> .
doc#101 Про це можна дискутувати <g/> , з певністю можна сказати про інше <g/> : межу окремішности української мови слід шукати між VI — XVII ст <g/> .
doc#101 І <g/> , на щастя <g/> , таких людей можна знайти на Україні <g/> .
doc#101 Що ж до Чернівців <g/> , то напівжартома можна сказати <g/> , що вже 50 років я мрію побувати туї’ <g/> .
doc#101 Воювати з ним зсередини я не почував себе в силах <g/> , тому вирішив <g/> , що моє місце за кордоном <g/> , де можна говорити <g/> , що я хочу <g/> , і в науці <g/> , і в літературі <g/> .
doc#101 Повторюю <g/> , я не ліз у політику <g/> , наскільки можна було утриматися від цього <g/> , але все-таки в умовах двомовности <g/> , як це було і є в Харкові <g/> , кожна людина робить вибір <g/> . </p>