Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#36 , що Ґербель подарував книжку Ґе <g/> , не питаючи <g/> , чи вона Ґе справді цікавить <g/> . </p><p> Показовішим є опис <g/> , як
doc#33 – це роман про вину <g/> , якої не можна уникнути <g/> , бо вона – закон життя <g/> ; про кару <g/> , яку так само неминуче
doc#79 ? « <g/> Ой – казали люди <g/> , що як прийде свобода <g/> , то вона – як мама <g/> , не журися <g/> , мовляв <g/> , дівко <g/> , вискочиш із
doc#16 — « <g/> або боги <g/> , або люди з натурою хижих птахів <g/> » <g/> ; вона — « <g/> з окремої глини зліплена <g/> , з окремими
doc#56 . Але й не засуджуймо літературу <g/> , якщо вона — бодай у самвидаві — наважується назвати речі
doc#81 , якщо не видивом з позаземного світу <g/> . Коли вона — в конечній потребі — говорила по-українськи <g/> ,
doc#59 і вона живе для Ірина і через Ірина <g/> . </p><p> Передусім <g/> , вона — великою мірою витвір Ірина <g/> . Галочка — нащадок
doc#65 про двох жінок <g/> , що з них кожна твердила <g/> , що саме вона — мати малої дитини <g/> . Справжню матір упізнали з
doc#81 На початку 1930-х років у часи Постишева — Хвилі вона — ми бачили — брала участь у погромі «
doc#47 до землі <g/> . Мистецтво бо — « <g/> не природа <g/> … <g/> , тільки вона — Мрія <g/> » <g/> , — великою літерою <g/> . Але — і це вже
doc#4 ілюзія щоденникової тяглости не випадкова <g/> , що вона — наслідок певного задуму <g/> . Але в ширшому пляні
doc#36 наслідуванням <g/> . Можна з певністю твердити <g/> , що вона — наслідок подібности в погляді на світ з
doc#66 поливати <g/> , — </p><p> говорить про свою душу Міріям <g/> . Але вона — не згоріла хата <g/> , бо вона не знає спокою <g/> . Це ще
doc#13 стилеві байронічної поеми <g/> . Розуміється <g/> , вона — не просто Байрон <g/> . Вона пройшла через Шевченка
doc#68 « <g/> Чи не покинуть нам <g/> , небого <g/> » <g/> . І значить вона — не тільки смерть і забуття <g/> . Пригадаймо <g/> : </p><p> Через
doc#91 , чи радше розбуджувати її <g/> . Сьогодні вона — поза дискусією <g/> . « <g/> На зло надменному соседу <g/> »
doc#81 норм Синявського й Єфремова — Кримського <g/> , вона — своїх власних <g/> . Шаленість її наступального
doc#84 нема <g/> . Його книжка написана перед війною <g/> . І вона — суцільне борсання <g/> . З одного боку — вгляд у
doc#58 <p> ідентичне з ним <g/> . Чесність — чеснота мистця <g/> , але вона — тільки передумова <g/> . П'єси Коваленко <g/> ,
doc#64 з її бляшаним патосом безсила саме тому <g/> , що вона — тільки інше убрання все тієї самої