Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#91 Українська література в УРСР не тільки загнана на 70 років назад <g/> , — вона не посідає навіть того ступеня культури <g/> , що посідала тоді <g/> .
doc#81 Що вона робила <g/> , бувши з кимсь познайомлена <g/> , — вона моментально переходила в напад на цю особу <g/> .
doc#10 <p> Активно цікавлячися іншими мовами як матеріалом для історії української мови <g/> , Курило не працювала над їх проблематикою як чимсь окремим <g/> , за винятком ( <g/> 16 <g/> ) і дуже цікавих <g/> , але принагідних думок про глибоку давність східньо- слов'янського акання в ( <g/> 18 <g/> , 144 <g/> ) <g/> , хоч вона почувала себе дома не тільки в загальній славістиці <g/> , а почасти і в романістиці <g/> , — вона не раз зіставляла українські фонетичні процеси з фонетичними процесами головних романських мов <g/> . </p>
doc#81 Якщо триматися старогрецького погляду про чотири стихії — складники світу <g/> , — вона не могла бути ні водою <g/> , ні землею <g/> , ні повітрям <g/> , а тільки вогнем <g/> .
doc#81 <p> У кабінеті мови далі була монументальна й хрипка Віра Павлівна Невзорова <g/> , але тепер її викладацькі години були дуже скорочені <g/> , — вона зідхнула з полегшею <g/> , мабуть <g/> , коли вже по війні Булаховського забрали до Києва <g/> ; була далі Зінаїда Миколаївна Веселовська з вічно зляканим поглядом трохи зизуватих очей і вічно на сторожі доручених їй книжок <g/> , вона тепер дістала в помічниці Людмилу Олександрівну <g/> , не знаю на прізвище <g/> , з Холодної Гори <g/> , симпатичну стареньку <g/> , що теж пильнувала книжок <g/> , як зіниці ока <g/> .
doc#63 <p> І коли завтра приходить нова літературна течія <g/> , — вона руйнує старі літературні засоби й <g/> , руйнуючи їх <g/> , каже <g/> : це були літературні засоби <g/> , це не був реалізм <g/> , я — і тільки я адекватна життю <g/> , я і тільки я — справжній реалізм <g/> .
doc#81 Будь що буде — вона лишається у Львові <g/> .
doc#24 А головне — вона дає в останніх розділах синтезу мотивів усього твору — ніби парада-антре всіх акторів — учасників commedia dell'arte <g/> .
doc#9 в Галичині <g/> , і на Україні <g/> »2. </p><p> Цей спокійний <g/> , урівноважений <g/> , тверезий голос явно ствердив підсумки дискусії <g/> , головніші її здобутки й наслідки <g/> : діялектна основа літературної мови не повинна обмежуватися на одному якомусь діялекті <g/> , але літературна мова не повинна приймати і всі діялектні варіянти до свого складу <g/> , хоч би вони були влучні <g/> , або оригінальні <g/> , або старовинні тощо ( <g/> діялектна многоосновність <g/> , але не многоваріянтність літературної мови <g/> ) <g/> , літературна мова повинна зростати органічно <g/> , в процесі співжиття і взаємодії різних українських земель ( <g/> « <g/> Без сварки й колотнечі <g/> » <g/> ) <g/> , і головне — вона повинна мати загальноукраїнський характер ( <g/> « <g/> щоб розуміли всі добрі люди <g/> !
doc#30 Доповідачів вибирав не я. Було їх три — один літературний чоловік Павлишин3 <g/> , другий — вона <g/> , а третій мовний <g/> , з американців4. Соломіїна доповідь була розумна й до діла <g/> .
doc#72 З одного боку <g/> , преса поширювала знання мови і сфери її вжитку в щоденному житті <g/> , а з другого — вона підривала престиж мови <g/> , друкуючи не завжди грамотні <g/> , недостатньо відредаґовані матеріяли <g/> .
doc#0 За другою — вона цілісінька <g/> , під вагою зрушених мурів і даху <g/> .
doc#58 Є й відповідне проголошення <g/> , коли з двох героїв — її й його — вона каже <g/> : « <g/> З усього <g/> , що людина має цінного в житті <g/> , мені лишилася тільки любов до мого народу і ненависть до його ворогів <g/> » <g/> .
doc#81 Виявилося <g/> , що з її матір'ю я був до певної міри колеµою — вона працювала в науковій бібліотеці Харківського університету <g/> .
doc#81 Додати ще хіба <g/> , що й до Міської управи були лічені кроки — вона лежала зразу на схід від Успенського собору <g/> .
doc#56 Це <g/> , мабуть <g/> , у полеміці з Сосюрами- Ситниками Смотрич написав вірш « <g/> Наша мова <g/> » <g/> : </p><p> Це мова не легка — вона як гній <g/> , як згноєна солома <g/> , як дідові долоні в мозолях <g/> , у ній вчувається упевнена хода й важка повільна мова розсудливого дядька-хазяя <g/> . </p>
doc#10 Попередників — дуже нечисленних — вона мала тільки у царині особового назовництва ( <g/> Франко <g/> , Сумцов <g/> ) <g/> .
doc#81 Тож у виборі між Чикаленком і мною вона воліла б мене <g/> , але коли ні — вона піде за Чикаленка <g/> .
doc#81 З українських зацікавлень моєї матері знаю тільки про одне — вона зі справжньою побожністю говорила про сценічні виступи Марії Заньковецької ( <g/> якої мені вже не довелося побачити <g/> ) <g/> .
doc#81 В одному з вагонів розчинилися двері <g/> , і Оксана Линтварьова покликала нас <g/> , кажучи <g/> , що вони потиснуться — вона була з матір'ю й двома синами — і візьмуть мене з матір'ю. Так сталося <g/> .