Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#99 Як тут не згадати похилого віком Бен Акібу з « <g/> Уріеля Акости <g/> » <g/> , призабутої трагедії призабутого тепер Карла Гуцкова <g/> : що б не траплялося <g/> , що б старий не бачив <g/> , на все він мав одну реакцію <g/> : « <g/> І це вже було <g/> !
doc#99 Нерозрізнення песимізму і гістерїї в поезії <g/> , літературі <g/> , мистецтві — це <g/> , звичайно <g/> , не конче провина мистців <g/> , дзеркало не відповідає за те <g/> , що перед ним миготить <g/> , і не будемо вкидати їх за це до ( <g/> вдосконалених і вже суто національних <g/> , рідних <g/> ) в'язниць <g/> .
doc#99 Приватний світ <g/> , світ я <g/> , починається прощанням з молодістю <g/> , звідки шлях веде на поріг задзеркалля <g/> , далі до молитви ( <g/> хоч не ясно <g/> , чи відкритої правдам віри й релігії <g/> ) <g/> , а ще далі — до суто вже жіночих мотивів огиди-потягу до чоловіків звіриного запаху і облямованих чорним нігтів <g/> , до захланної порожнечі жінок <g/> , жадібних чоловіка і жадібних його смерти <g/> , намірених побудувати світ « <g/> без Агамемнона <g/> » <g/> , спроможних забити його <g/> , але не спроможних жити без нього <g/> …
doc#99 поведінки в найінтимнішому <g/> . </p><p> Ця межа відсувається чи <g/> , може <g/> , краще сказати <g/> , розсувається вже не одне століття <g/> , і межі тому не видно <g/> . Мабуть <g/> , свого часу таким
doc#99 Поки політики « <g/> мирно <g/> » ( <g/> себто без крови <g/> ) сперечаються про посади й закони <g/> , революція відбувається вже <g/> .
doc#100 те саме <g/> , тільки « <g/> незалежної України <g/> » <g/> . Я це кажу не довільно <g/> . </p><p> Вже доводилося читати в пресі тут такі статті про еміґраційну літературу <g/> , яку ви повертаєте <g/> ,
doc#100 Хоча <g/> , на кожному з цих <g/> , та й інших <g/> , сильних імен неодмінно <g/> , хотіли б вони цього чи ні <g/> , а радянське життя наклало свій відбиток <g/> , що тут вже зробиш <g/> .
doc#100 Одне слово <g/> , я вже релікт <g/> .
doc#100 Кілька років тому вийшла його книжка про Шевченка <g/> , а ось <g/> , здається <g/> , вже друкується в Канаді монографія про Миколу Хвильового — цілком своєрідне дослідження <g/> , особливо під кутом філософської підоснови творчости цього письменника <g/> .
doc#101 І вже вкотре <g/> , слідом за Шевченком <g/> , замислюєшся <g/> , чому знову потрібен хтось <g/> , в цьому разі — гість з Америки <g/> , українець Ю. Шевельов <g/> , що вже кілька десятиліть живе за межами України <g/> , щоб змусити думку тих <g/> , хто живе в її межах <g/> , текти поза частокіл <g/> , поза дозволене русло <g/> , текти всеохопно <g/> , « <g/> розтікатися по древу <g/> » <g/> , як казав давній літописець <g/> . </p>
doc#101 І вже вкотре <g/> , слідом за Шевченком <g/> , замислюєшся <g/> , чому знову потрібен хтось <g/> , в цьому разі — гість з Америки <g/> , українець Ю. Шевельов <g/> , що вже кілька десятиліть живе за межами України <g/> , щоб змусити думку тих <g/> , хто живе в її межах <g/> , текти поза частокіл <g/> , поза дозволене русло <g/> , текти всеохопно <g/> , « <g/> розтікатися по древу <g/> » <g/> , як казав давній літописець <g/> . </p>
doc#101 року Ви обрали для подорожі Буковину <g/> ? </p><p> Ю. Ш. <g/> : За останні 4 роки я вже вп'яте на Україні <g/> , приїздив до Києва <g/> , Харкова <g/> , Одеси <g/> , Чернігова <g/> … почути
doc#101 Що ж до Чернівців <g/> , то напівжартома можна сказати <g/> , що вже 50 років я мрію побувати туї’ <g/> .
doc#101 На жаль <g/> , першої вже нема <g/> …
doc#101 А поняття з доби романтизму ніби трошки несвоєчасні <g/> , тому що ми ніби вже техніцизовані і так далі <g/> .
doc#102 Однак применшити ролю видатного вченого вже нікому не вдасться — часи покоління радянських прислужників не вічні <g/> . </p>
doc#102 правду кажучи <g/> . Звичайно <g/> , його критикували за « <g/> Собор <g/> » <g/> . </p><p> Отже <g/> , це вже після розходження <g/> . Тих слів « <g/> дуже дорогій <g/> … » вже нема <g/> . Адже я
doc#102 » вже нема <g/> .
doc#102 Він вже тоді виділявся <g/> .
doc#103 Коли я був у Києві <g/> , вже після 24 серпня 1991 року <g/> , Олесь Гончар запросив мене до себе додому <g/> .