Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Але і тексти їм вивчати не треба було <g/> , бо суфлер підказував їм речення за реченням <g/> , і часом його було чути не менше <g/> , ніж самого актора чи акторку <g/> .
doc#81 Але і тексти їм вивчати не треба було <g/> , бо суфлер підказував їм речення за реченням <g/> , і часом його було чути не менше <g/> , ніж самого актора чи акторку <g/> .
doc#81 <p> У центрі праці московського Державного єврейського театру Ґрановського в ті роки стояло висміювання традиційного єврейського побуту <g/> , і євреям Харкова <g/> , вирваним з містечкової звичаєвости <g/> , кожне речення приносило ревеляцію <g/> , насолоду й сміх <g/> .
doc#81 Старий <g/> , якось ніби висохлий <g/> , він сидів у великому фотелі <g/> , ледве займаючи третину місця і кидав речення на зразок такого <g/> : </p><p> — Це загально відомо <g/> , але ви <g/> , звичайно <g/> , цього не знаєте <g/> .
doc#81 Пізніше <g/> , думавши <g/> , що я загинув у війні <g/> , Булаховський видав без імени автора мою синтаксу простого речення <g/> , написану ще перед війною ( <g/> « <g/> Опрацював за матеріялами Інституту мовознавства Академії наук УРСР Л. А. Булаховський <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#81 Про шахти я поняття не мав <g/> , практики перекладу не мав ніякої <g/> , слово за словом ліз до словника Шелудька <g/> , часто зовсім не уявляючи собі загального значення того речення <g/> , що його перекладав <g/> .
doc#81 Він не був дуже активний в усних виступах <g/> , але і не боявся забрати голос <g/> , та найкращий він був на письмі <g/> , своєрідний у доборі слів і речень <g/> , з умінням знайти для кожного явища неповторний епітет <g/> .
doc#81 Я його хіба бачив <g/> , не знаю <g/> , чи перекинувся хоч би парою формальних речень <g/> , — знайомство достатнє тільки для того <g/> , щоб я запам'ятав <g/> , що він був білявий і дуже огрядний <g/> , особливо на його молодий ще вік <g/> .
doc#81 Але я ніколи не чув від нього жадного українського слова <g/> , ні <g/> , він не хотів іти стежкою Німчинова й Хорта <g/> , обережність насамперед <g/> , хоч він добре її знав <g/> , судячи з того розділу ( <g/> про складене речення <g/> ) <g/> , що він на доручення Булаховського написав для другого тома « <g/> Курсу сучасної української літературної мови <g/> » <g/> , що був написаний перед війною <g/> , але побачив світ уже 1951 року <g/> .
doc#81 Для підручника мови Булаховський доручив мені скласти розділ про синтаксу простого речення <g/> , а для підручника історії літератури Білецький хотів дістати від мене короткий прелімінарний огляд історії української літературної мови чи <g/> , точніше <g/> , літературних мов на Україні зі скромною практичною метою — впровадити студентів у розуміння головних відмінностей у мові літературних творів різних епох <g/> . </p>
doc#81 « <g/> Синтакса простого речення <g/> » теж не відзначалася ориµінальністю концепції <g/> , але ця синтакса була куди докладніша <g/> , ніж усі попередні <g/> , і тому <g/> , на думку автора <g/> , була варта друку <g/> .
doc#81 Мій текст був надрукований без жадних змін хоч би в одному реченні або прикладі <g/> .
doc#81 У процесі праці над моєю синтаксою простого речення я зацікавився структурою й походженням називних речень <g/> , і в мене постав намір написати невелику розвідку про цю проблему <g/> , переважно на матеріялі новітньої літератури <g/> , шукаючи в сучасному матеріялі відклади минулого <g/> , як у далеко ширшому обсязі робив Олександер Потебня <g/> , яким я дуже захоплювався в роки аспірантури <g/> , читаючи й перечитуючи його <g/> , а почасти й його учнів і послідовників <g/> , таких <g/> , як Попов або Бєлоусов <g/> .
doc#81 У процесі праці над моєю синтаксою простого речення я зацікавився структурою й походженням називних речень <g/> , і в мене постав намір написати невелику розвідку про цю проблему <g/> , переважно на матеріялі новітньої літератури <g/> , шукаючи в сучасному матеріялі відклади минулого <g/> , як у далеко ширшому обсязі робив Олександер Потебня <g/> , яким я дуже захоплювався в роки аспірантури <g/> , читаючи й перечитуючи його <g/> , а почасти й його учнів і послідовників <g/> , таких <g/> , як Попов або Бєлоусов <g/> .
doc#81 Тепер Крим відпав <g/> , і я ділив свій час між писанням — я щасливо дописав свою розвідку « <g/> До генези називного речення <g/> » — і подорожами до харківського парку й лісопарку <g/> .
doc#81 Після « <g/> До генези називного речення <g/> » я писав далі свої конспективні розділи про мову Шевченка <g/> , які мали пізніше ввійти до історії літературної мови першої половини 19-го сторіччя <g/> .
doc#81 Але Булаховський сказав мені <g/> , що в обставинах війни це призначення буде тільки номінальне <g/> , за мою працю буде зарахований той розділ ( <g/> про просте речення <g/> ) з синтакси сучасної української мови для університетського підручника <g/> , який розділ я так чи так уже був написав <g/> , до Києва ніхто мене не тягтиме <g/> , та <g/> , зрештою <g/> , й самому Інститутові невідомо <g/> , де він буде завтра <g/> , а мені <g/> , казав Булаховський <g/> , у воєнних непевностях трохи більше грошей не зашкодить <g/> .
doc#81 Безжурно <g/> , літом 1941 року я писав свої розвідки про називне речення і про мову Шевченка <g/> , але зимою з 1941 на 1942 рік про це вже не могло бути й мови <g/> .
doc#81 Адже навіть у букварі радянському чи не перше речення було <g/> : « <g/> Були пани <g/> , були раби <g/> » <g/> .
doc#81 Пізніше Володимир Андрійович зформулював тогочасну тактику в реченні — « <g/> Робити малі діла для великої справи <g/> » <g/> .