This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#96 | такого гасла не треба просто тому <g/> , що воно | вже | давно здійснене і далі неухильно здійснюється |
doc#96 | ще ні там ні тут <g/> . Вони ще не на континенті <g/> , і вони | вже | не створили національного стилю <g/> . У своєрідній |
doc#97 | Шевченко <g/> , скажімо <g/> , 5 липня 1848 року <g/> , — і от ми | вже | знаємо <g/> . Це інтерес <g/> , крім усього іншого <g/> , |
doc#97 | читач не втримується від того — а що далі <g/> ? Коли | вже | <g/> , нарешті <g/> ? Але це поодинокі місця в таки порядно |
doc#97 | поета <g/> , не виходять поза межі трюїзмів <g/> . Ми | вже | бачили <g/> , першим героєм розвідки-роману стало |
doc#97 | за піклування <g/> , але відсилають додому <g/> . У дитини | вже | є зуби <g/> . </p><p> Здається <g/> , найкоротший шлях до образу |
doc#97 | , аборигенного homo sapiens <g/> . А коли ми | вже | при тих обставинах життя в загарбаних |
doc#97 | можливий кандидат на homo lupinus <g/> . ( <g/> Це | вже | остання нова латина в цій статті <g/> . Більше не буду |
doc#97 | був « <g/> білоручкою <g/> » <g/> . </p><p> Навчені таким досвідом <g/> , ми | вже | ладні трактувати « <g/> страну <g/> » в твердженні про « |
doc#97 | напевне <g/> , знищить ще не одного діяча <g/> , як знищила | вже | багатьох <g/> . Не буду називати прізвищ жертв у |
doc#97 | мотлоху є й речі <g/> , без яких не проживеш <g/> . </p><p> Ось — ( <g/> і це | вже | справді і остаточно — зараз буде кінець <g/> ) <g/> , — хай |
doc#98 | , вона розстелялася на підлозі <g/> . Ковдра ця <g/> , | вже | по війні <g/> , доїхала до Америки і ще животіє <g/> , а |
doc#98 | . Усіх <g/> . До пня <g/> . До 'дної ями <g/> . Його <g/> , напевне <g/> , | вже | пухка справа мала шифр того злочину <g/> . А ціна |
doc#98 | беззмістовніше <g/> , поскубуймо травичку давно | вже | випорожненої « <g/> національної традиції <g/> » <g/> , — |
doc#98 | і йому подібних <g/> ) <g/> . У Хмельницького | вже | ніби інакше — сам шляхтич <g/> , діяли Виговський <g/> , |
doc#98 | . Запізнено і безнадійно Аркадій Любченко <g/> , | вже | 1941-го <g/> , стрибнув з однієї безодні до другої <g/> , |
doc#98 | , а де не кінчається людська подоба <g/> , а де вона | вже | втрачена і людина преповажно розважує <g/> , як |
doc#98 | документаційний матеріял <g/> , упроваджую — я | вже | згадував це — лист Новиченка до мене <g/> . Ніяких |
doc#98 | пишу цього <g/> , хай і коротенького листа від руки ( <g/> | вже | <g/> , як бачите <g/> , не зовсім твердої <g/> ) <g/> , бо оказія до |
doc#99 | маштабі <g/> … Правда <g/> , танцюристі козаки були | вже | мертві <g/> , а Стецько дістав гарбуза <g/> , а Уляна |