Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#96 такого гасла не треба просто тому <g/> , що воно вже давно здійснене і далі неухильно здійснюється
doc#96 ще ні там ні тут <g/> . Вони ще не на континенті <g/> , і вони вже не створили національного стилю <g/> . У своєрідній
doc#97 Шевченко <g/> , скажімо <g/> , 5 липня 1848 року <g/> , — і от ми вже знаємо <g/> . Це інтерес <g/> , крім усього іншого <g/> ,
doc#97 читач не втримується від того — а що далі <g/> ? Коли вже <g/> , нарешті <g/> ? Але це поодинокі місця в таки порядно
doc#97 поета <g/> , не виходять поза межі трюїзмів <g/> . Ми вже бачили <g/> , першим героєм розвідки-роману стало
doc#97 за піклування <g/> , але відсилають додому <g/> . У дитини вже є зуби <g/> . </p><p> Здається <g/> , найкоротший шлях до образу
doc#97 , аборигенного homo sapiens <g/> . А коли ми вже при тих обставинах життя в загарбаних
doc#97 можливий кандидат на homo lupinus <g/> . ( <g/> Це вже остання нова латина в цій статті <g/> . Більше не буду
doc#97 був « <g/> білоручкою <g/> » <g/> . </p><p> Навчені таким досвідом <g/> , ми вже ладні трактувати « <g/> страну <g/> » в твердженні про «
doc#97 напевне <g/> , знищить ще не одного діяча <g/> , як знищила вже багатьох <g/> . Не буду називати прізвищ жертв у
doc#97 мотлоху є й речі <g/> , без яких не проживеш <g/> . </p><p> Ось — ( <g/> і це вже справді і остаточно — зараз буде кінець <g/> ) <g/> , — хай
doc#98 , вона розстелялася на підлозі <g/> . Ковдра ця <g/> , вже по війні <g/> , доїхала до Америки і ще животіє <g/> , а
doc#98 . Усіх <g/> . До пня <g/> . До 'дної ями <g/> . Його <g/> , напевне <g/> , вже пухка справа мала шифр того злочину <g/> . А ціна
doc#98 беззмістовніше <g/> , поскубуймо травичку давно вже випорожненої « <g/> національної традиції <g/> » <g/> , —
doc#98 і йому подібних <g/> ) <g/> . У Хмельницького вже ніби інакше — сам шляхтич <g/> , діяли Виговський <g/> ,
doc#98 . Запізнено і безнадійно Аркадій Любченко <g/> , вже 1941-го <g/> , стрибнув з однієї безодні до другої <g/> ,
doc#98 , а де не кінчається людська подоба <g/> , а де вона вже втрачена і людина преповажно розважує <g/> , як
doc#98 документаційний матеріял <g/> , упроваджую — я вже згадував це — лист Новиченка до мене <g/> . Ніяких
doc#98 пишу цього <g/> , хай і коротенького листа від руки ( <g/> вже <g/> , як бачите <g/> , не зовсім твердої <g/> ) <g/> , бо оказія до
doc#99 маштабі <g/> … Правда <g/> , танцюристі козаки були вже мертві <g/> , а Стецько дістав гарбуза <g/> , а Уляна