Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#31 Було б це щось на зразок <g/> : Яковенко — примітив <g/> , стаття його не варта уваги <g/> , якби не те <g/> , що таких примітивів багато <g/> , і тому доводиться доказувати прості істини <g/> .
doc#15 Цікаво в них те <g/> , що питання </p><p> це все ж поставлено <g/> , і те <g/> , що розв'язання намічаються в тому дусі <g/> , який заперечує попередні теоретичні побудови автора <g/> . </p>
doc#68 Читач не брав участи в тому діялозі <g/> , не був у тому будинку <g/> , не несе в душі того спогаду <g/> .
doc#81 Після цілоденної їзди в гарячому від літнього сонця вагоні ( <g/> коли ми <g/> , між іншим <g/> , побачили перед заходом сонця з вікна вагона мою « <g/> рідну <g/> » Амвросіївку <g/> ) нас непереможно хилило до сну <g/> , так почували себе й наші випадкові супутники в тому ж відділі вагона <g/> .
doc#81 Поруч була кімната Лавріненків <g/> , у тому ж коридорі були Линтварьови <g/> .
doc#40 У 4 ми робимо ще один крок у тому ж напрямі <g/> , і слово вода означає тут водоймища землі — моря <g/> , озера <g/> , річки <g/> .
doc#81 Але хто б міг бути певним <g/> , що вона при нагоді не розповість цього хоч би тому ж Поліщукові <g/> , який її взяв на працю і з яким її єднали зв'язки національности <g/> , — розповість <g/> , розчарувавшися в мені <g/> , розсердившися за щонебудь або просто з балакучости й браку відповідальности <g/> ?
doc#15 <p> Перші два видання « <g/> Русского синтаксиса в научном освещении <g/> » ( <g/> 1914 і 1920 р. <g/> ) Пєшковського <g/> , як уже відзначено <g/> , не знають ні поняття називного речення <g/> , ні прикладів на нього <g/> , обмежуючися на тому ж прикладі ребенок <g/> !
doc#40 В словах цього останнього типу наголос лишається на тому ж складі <g/> , на якому він був у слові без приростка не- <g/> . </p>
doc#40 Якщо в називному відмінку однини наголос на закінченні <g/> , то він лишається на закінченні в усіх відмінках <g/> ; якщо в називному відмінку однини наголос на основі <g/> , то він лишається на тому ж складі в усіх відмінках <g/> .
doc#72 Згідно з тогочасною партійною політикою <g/> , що приймала українську мову як мову села <g/> , але не вживала ніяких заходів <g/> , щоб поширити її серед містян та індустріяльних робітників <g/> , “ <g/> Плуг <g/> ” проголошує себе спілкою селянських письменників <g/> , зазначаючи <g/> , що трудове селянство є майбутнім пролетаріятом і тому завдання спілки є згуртувати у своїх лавах письменників “ <g/> революційно свідомого селянства <g/> ” ( <g/> Лейтес 2 <g/> , 74 <g/> ) <g/> . </p>
doc#84 невдалими подеколи експериментами <g/> , навіть хаотичних цінимо більше <g/> , ніж тих <g/> , хто п'ятнадцять років тому завчив кілька тощих істин і <g/> , повторюючи їх до речі й не до речі <g/> ,
doc#40 У системі видів дієслова ця група має свої помітні особливості <g/> , а тому заслуговує на спеціяльний розгляд <g/> . </p>
doc#73 <p> Усе це — різні прояви нахилу до динамізації української прози <g/> , і те <g/> , що вони констатуються в різних письменників <g/> , не залежних один від одного <g/> , і при тому застосування їх варіюється зовсім явно залежно від рівня майстерности того чи того автора <g/> , дозволяє говорити про те <g/> , що це процес закономірний <g/> .
doc#9 Саме тому західноукраїнських елементів більше у неї в побутовій <g/> , а не в абстрактній лексиці <g/> , саме тому західноукраїнська мовна стихія виявляється в неї в синтаксі й граматиці взагалі <g/> .
doc#81 <p> Голосними подіями були самогубства — Миколи Хвильового в травні і Миколи Скрипника в липні 1933 року <g/> , гістеричні промови Постишева <g/> , що тріюмфально повернувся на Україну після того <g/> , як давніше Скрипник домігся його виїзду до Росії <g/> , промови <g/> , в яких улюбленим словом було вздыбить <g/> , поставити дибки <g/> , але залякані перекладачі тепер не наважувалися вільно перекладати з російської і тому зберігали це слово в українському тексті — поставити дибки партію <g/> , село <g/> , транспорт <g/> , усю Україну <g/> , усунення Курбаса й перейменування « <g/> Березоля <g/> » на казенний Театр ім <g/> .
doc#15 <p> ( <g/> І. Ле <g/> ) </p><p> І тут ми доходимо ще до одного дуже важливого висновку і спостереження <g/> : зв'язуватися з іншими реченнями <g/> , що мають особове дієслово <g/> , можуть називні речення в тому значенні цього слова <g/> , яке відповідає термінові Пєшковського " <g/> номінативні екзистенціяльні речення <g/> " - в такому значенні в цій роботі і вживаю термін " <g/> називне речення <g/> " <g/> .
doc#15 Таким чином подібний називний відмінок не можна назвати просто словом - він по-своєму навіть протилежний слову - і тому зрозуміла ( <g/> але неприйнятна <g/> ) спроба Пєшковського назвати його реченням <g/> ; з другого боку абсолютно ясно <g/> , що це не речення і саме відчуттям цього пояснюється те <g/> , що переважна більшість дослідників не визнала його реченням <g/> . </p>
doc#10 Одначе білоруські говірки тоді Ганцов знав тільки з чужих описів <g/> , власне тільки з опису Карського й Соболевського <g/> , тому й тут він мало дає самостійного <g/> . </p>
doc#81 Він говорив надзвичайно швидко <g/> , наче захлинаючися <g/> , але при тому його мова не втрачала логічности і ієрархічности <g/> .