This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 | щире почуття <g/> . Сама книжка звалася « <g/> Село на | нашій | Україні <g/> » <g/> , я пробував її читати <g/> , але не міг <g/> . Це |
doc#81 | уже не ходив на прання до берегів Чорного моря <g/> . У | нашій | останній зупинці над Чорним морем перед |
doc#81 | . Швидко він щось до нас говорить <g/> , так швидко <g/> , що | нашій | обмеженій німецькій мові важко його зрозуміти |
doc#81 | . Єдине <g/> , що ми могли робити в цій суцільно не | нашій | війні <g/> , було перечікувати її <g/> . З усіх моїх |
doc#84 | далі спеціяльно <g/> . Може <g/> , це ще світла пляма в | нашій | темній дійсності <g/> ! </p><p> Потім прийшла німецька |
doc#84 | в липневій революції 1830 року <g/> . </p><p> Може бути в | нашій | дійсності три типи поведінки <g/> : махати руками й |
doc#84 | ієрархії понять <g/> , моральний розклад <g/> » і « <g/> хаос в | нашій | духовості <g/> » <g/> , ці СУЧАСНИКИ думають і твердять <g/> , |
doc#84 | бажання <g/> , не створили ще концепції України в | нашій | добі <g/> . Що вони добре знають <g/> , чого не повинно бути |
doc#84 | ізоляції створили величну концепцію України в | нашій | добі <g/> . Мусімо бути їм вдячні вже й за те <g/> , що вони |
doc#84 | сонне болото і — horribile dictu — сіють хаос у | нашій | духовості <g/> . ( <g/> Якщо умовно назвати це хаосом <g/> . <g/> ) Бо |
doc#84 | думала над місцем і ролею « <g/> вічноселянського <g/> » в | нашій | сучасності <g/> . Вона не навчила нас |
doc#84 | просвітянщини й просвітянського соціялізму в | нашій | сьогоднішній дійсності <g/> , пресі <g/> , мистецтві <g/> ? </p> |
doc#84 | прислухаються Англія <g/> , Америка <g/> , Росія <g/> . Але що | нашій | провінції <g/> ? А монголи <g/> ! Та ж вони з косими очима й |
doc#84 | Азії <g/> , але і від Европи <g/> . І так робив би кожний на | нашій | території <g/> . Якби половці або печеніги знищили |
doc#87 | критичних статтях <g/> ) <g/> , але мусімо ствердити <g/> , що в | нашій | еміграційній літературі це <g/> , може <g/> , перший |
doc#87 | не схоплює <g/> , що цей Харків — і його <g/> , і не його ( <g/> « <g/> На | нашій | не своїй землі <g/> » <g/> ) <g/> . Він неусвідомлено відчуває |
doc#92 | очевидно з подальшої оповіді <g/> . Зрештою <g/> , в самій | нашій | розмові був один момент <g/> , коли Білодід вийшов з |
doc#94 | » 1858 року <g/> . Він був добре свідомий ролі книжки в | нашій | візантійській традиції <g/> : у його поетичній |
doc#94 | зраджує ті складні тарапати <g/> , через які в | нашій | історії проходило це поняття <g/> . Старий <g/> , |
doc#96 | саме <g/> , що будувати новітню архітектуру на білій | нашій | і милій <g/> , але <g/> , хоч там що <g/> , далеко не |