Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Сама книжка звалася « <g/> Село на нашій Україні <g/> » <g/> , я пробував її читати <g/> , але не міг <g/> .
doc#81 У нашій останній зупинці над Чорним морем перед Новоросійськом <g/> , у Ґеленджіку вуличний фотограф зфотографував нас двох на скелі над морем <g/> , де перед нами і після нас <g/> , мабуть <g/> , зфотографувалися десятки або й сотні тисяч <g/> .
doc#81 Швидко він щось до нас говорить <g/> , так швидко <g/> , що нашій обмеженій німецькій мові важко його зрозуміти <g/> .
doc#81 Єдине <g/> , що ми могли робити в цій суцільно не нашій війні <g/> , було перечікувати її <g/> .
doc#84 Може <g/> , це ще світла пляма в нашій темній дійсності <g/> ! </p>
doc#84 і вона дуже скоро була повалена в липневій революції 1830 року <g/> . </p><p> Може бути в нашій дійсності три типи поведінки <g/> : махати руками й галасувати перед насуванням танка — мріяти в
doc#84 кастрацію української літератури <g/> , знищення ієрархії понять <g/> , моральний розклад <g/> » і « <g/> хаос в нашій духовості <g/> » <g/> , ці СУЧАСНИКИ думають і твердять <g/> , що вони говорять від імени України
doc#84 І біда МУРу зовсім не в тому <g/> , що якийсь письменник не так змалював українську жінку <g/> , як того хотілося комусь там <g/> , і не в тому <g/> , що хтось занадто захопився літературними експериментами <g/> , а в тому <g/> , що мистці <g/> , зібрані в МУРІ <g/> , попри всю пристрасність свого бажання <g/> , не створили ще концепції України в нашій добі <g/> .
doc#84 Якщо ж « <g/> народ безмолвствует <g/> » <g/> , а ті <g/> , хто претендує на ролю критиків <g/> , заохочують його до дальшого « <g/> безмолвствия <g/> » і потурають культові Кащенка і А. Чайківського <g/> , то тяжко вимагати від мистців <g/> , щоб вони самотуж і в ізоляції створили величну концепцію України в нашій добі <g/> .
doc#84 Мусімо бути їм вдячні вже й за те <g/> , що вони розворушують сонне болото і — horribile dictu — сіють хаос у нашій духовості <g/> .
doc#84 Література наших останніх років мало думала над місцем і ролею « <g/> вічноселянського <g/> » в нашій сучасності <g/> .
doc#84 А хіба мало проявів такого відкинення в рецидивах просвітянщини й просвітянського соціялізму в нашій сьогоднішній дійсності <g/> , пресі <g/> , мистецтві <g/> ? </p>
doc#84 Але що нашій провінції <g/> ?
doc#84 І так робив би кожний на нашій території <g/> .
doc#87 І як би не ставитись до цього твору як до явища мистецького ( <g/> тут не місце про це говорити <g/> , можна буде про це сказати в критичних статтях <g/> ) <g/> , але мусімо ствердити <g/> , що в нашій еміграційній літературі це <g/> , може <g/> , перший нееміґрантський твір <g/> .
doc#87 І коли він говорить про любов до свого Харкова <g/> , розумом він не схоплює <g/> , що цей Харків — і його <g/> , і не його ( <g/> « <g/> На нашій не своїй землі <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#92 Зрештою <g/> , в самій нашій розмові був один момент <g/> , коли Білодід вийшов з рівноваги та пози зверхности <g/> .
doc#94 Він був добре свідомий ролі книжки в нашій візантійській традиції <g/> : у його поетичній спадщині слово книжка/книга знаходимо в дуже виразному контексті <g/> .
doc#94 Сам наголос зраджує ті складні тарапати <g/> , через які в нашій історії проходило це поняття <g/> .
doc#96 Колись Синявський <g/> , визначаючи напрям мовної політики <g/> , сказав <g/> , що будувати новітню літературну мову на самій селянській — це те саме <g/> , що будувати новітню архітектуру на білій нашій і милій <g/> , але <g/> , хоч там що <g/> , далеко не урбаністичній селянській хаті <g/> .