Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 щире почуття <g/> . Сама книжка звалася « <g/> Село на нашій Україні <g/> » <g/> , я пробував її читати <g/> , але не міг <g/> . Це
doc#81 уже не ходив на прання до берегів Чорного моря <g/> . У нашій останній зупинці над Чорним морем перед
doc#81 . Швидко він щось до нас говорить <g/> , так швидко <g/> , що нашій обмеженій німецькій мові важко його зрозуміти
doc#81 . Єдине <g/> , що ми могли робити в цій суцільно не нашій війні <g/> , було перечікувати її <g/> . З усіх моїх
doc#84 далі спеціяльно <g/> . Може <g/> , це ще світла пляма в нашій темній дійсності <g/> ! </p><p> Потім прийшла німецька
doc#84 в липневій революції 1830 року <g/> . </p><p> Може бути в нашій дійсності три типи поведінки <g/> : махати руками й
doc#84 ієрархії понять <g/> , моральний розклад <g/> » і « <g/> хаос в нашій духовості <g/> » <g/> , ці СУЧАСНИКИ думають і твердять <g/> ,
doc#84 бажання <g/> , не створили ще концепції України в нашій добі <g/> . Що вони добре знають <g/> , чого не повинно бути
doc#84 ізоляції створили величну концепцію України в нашій добі <g/> . Мусімо бути їм вдячні вже й за те <g/> , що вони
doc#84 сонне болото і — horribile dictu — сіють хаос у нашій духовості <g/> . ( <g/> Якщо умовно назвати це хаосом <g/> . <g/> ) Бо
doc#84 думала над місцем і ролею « <g/> вічноселянського <g/> » в нашій сучасності <g/> . Вона не навчила нас
doc#84 просвітянщини й просвітянського соціялізму в нашій сьогоднішній дійсності <g/> , пресі <g/> , мистецтві <g/> ? </p>
doc#84 прислухаються Англія <g/> , Америка <g/> , Росія <g/> . Але що нашій провінції <g/> ? А монголи <g/> ! Та ж вони з косими очима й
doc#84 Азії <g/> , але і від Европи <g/> . І так робив би кожний на нашій території <g/> . Якби половці або печеніги знищили
doc#87 критичних статтях <g/> ) <g/> , але мусімо ствердити <g/> , що в нашій еміграційній літературі це <g/> , може <g/> , перший
doc#87 не схоплює <g/> , що цей Харків — і його <g/> , і не його ( <g/> « <g/> На нашій не своїй землі <g/> » <g/> ) <g/> . Він неусвідомлено відчуває
doc#92 очевидно з подальшої оповіді <g/> . Зрештою <g/> , в самій нашій розмові був один момент <g/> , коли Білодід вийшов з
doc#94 » 1858 року <g/> . Він був добре свідомий ролі книжки в нашій візантійській традиції <g/> : у його поетичній
doc#94 зраджує ті складні тарапати <g/> , через які в нашій історії проходило це поняття <g/> . Старий <g/> ,
doc#96 саме <g/> , що будувати новітню архітектуру на білій нашій і милій <g/> , але <g/> , хоч там що <g/> , далеко не