Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#80 « <g/> Що треба визнати — В. Домонтович <g/> , ніби дебютант у нашій літературі <g/> , — <g/> …
doc#81 на нашій — на своїй Землі <g/> » <g/> .
doc#81 Оля була єдина в нашій родині <g/> , що мала ліві погляди <g/> .
doc#81 Факт той <g/> , що в нашій клясі він був самотній <g/> , і ніхто ним не цікавився <g/> , якщо це не було для глузування <g/> . </p>
doc#81 Таким заводіякою <g/> , аматором і майстром бійки в нашій клясі був молодший Вичлінський <g/> , і кляса ділилася на тих <g/> , хто був « <g/> за нього <g/> » і « <g/> проти нього <g/> » <g/> .
doc#81 Але цього мені було мало <g/> , я прагнув власної хоч малої церкви <g/> , і зімпровізував її у нашій квартирі на стільці в передпокої <g/> .
doc#81 <p> Українських поезій <g/> , українських книжок взагалі в нашій великій книгозбірні не було <g/> .
doc#81 У нашій родині <g/> , правда <g/> , він говорив <g/> , як і ми <g/> , по-російськи <g/> , але ніколи не дякував інакше <g/> , як словом « <g/> Дякую <g/> » <g/> .
doc#81 Сьогодні я певний <g/> , що саме так він виглядав під час нашої короткої розмови в нашій комірчині « <g/> для прислуги <g/> » <g/> .
doc#81 Це було в нашій родині проявом <g/> , либонь <g/> , того <g/> , що Юрій Липа <g/> , старший від мене на вісім років <g/> , називав телюричними силами української землі <g/> , — здатність української землі й повітря навіть чужинців і зайд змусити відчувати себе таки своїми на цій землі і чужими на тій <g/> , де вони виховалися й звідки прийшли <g/> . </p>
doc#81 Секс був табу в нашій родині <g/> .
doc#81 І зрештою ми були приятелями в нашій ланці <g/> , а коли часом між нами спалахували вогники чогось більшого <g/> , ніж приязнь <g/> , вони ніколи не матеріялізувалися в щось інше від приязні <g/> .
doc#81 Чоловіка в нашій ланці не було <g/> , крім мене — П'єро <g/> .
doc#81 Мати заснувала невеличкий буфет у нашій кухні <g/> .
doc#81 Розмовною мовою в нашій установі була виключно російська <g/> .
doc#81 До цього треба додати <g/> , що умови скупчення стількох людей у нашій квартирі і в домі <g/> , людей <g/> , що часто не звикли жити в доброму домі <g/> , мало наслідком розплодження неймовірної кількости блощиць <g/> , що згніжджувалися в ліжках <g/> , у карнизах <g/> , у тріщинах стін <g/> .
doc#81 Не так давно моя сестра вмирала в малій і платній лікарні на нашій таки вулиці <g/> , Римарська <g/> , 19 <g/> , але тепер приватних лікарень уже не було <g/> , а коли й були <g/> , то в родині <g/> , що складалася з прибиральниці й студента <g/> , не було спромоги ними користатися <g/> .
doc#81 У заблощиченій нашій кімнатці <g/> , за маленьким столиком ( <g/> колись дамським <g/> , він належав моїй сестрі <g/> ; на більший не було місця <g/> , бо кімнатка могла прийняти тільки двоє ліжок <g/> , шафу <g/> , стілець і цей столик <g/> ) <g/> , під рев примусів і цвенькіт господинь з комунальної кухні <g/> , через яку до нас ішлося <g/> , я день і до пізньої ночі гортав сторінки словника Шелудька <g/> , знаходив незрозумілий український відповідник до незрозумілого російського терміну і клав його <g/> , ніколи не бувши певний <g/> , що сказав те <g/> , що мав на думці малописьменний автор <g/> , на папір <g/> . </p>
doc#81 В усій нашій протилежності ми стали справжніми приятелями <g/> .
doc#81 Наскільки це було справедливо <g/> , ствердити не можу <g/> , можу тільки сказати <g/> , що він був у нашій учительській чи не найбалакучіший і любив підносити політичні теми <g/> , але радше питально <g/> , ніж ствердно <g/> .