Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#97 вона не бунтувала <g/> , не ставала дисидентом <g/> . У нашому контексті важить <g/> , що в homo sovieticus
doc#97 ? Що ближче авторові <g/> , де він у себе вдома <g/> ? </p><p> Якби наш Автор виділив і зібрав бодай свої персональні
doc#97 інших <g/> , несовєтських культур <g/> . У випадку нашого Автора про перше може сказати тільки він сам <g/> . У
doc#98 : відкривалася людина людині <g/> . Та це був і кінець нашим ледве початим контактам — газетне оголошення
doc#98 про смерть Новиченка <g/> , і <g/> , отже <g/> , урвалося наше майже не почате знайомство <g/> . Здається <g/> , була
doc#98 неутомленнїї поклони <g/> ) <g/> . </p><p> Уважаємо за своїх наших первомайських <g/> , догадьків <g/> , тетієвських <g/> , але
doc#98 , утратили своє я. Вони прийшли до нас <g/> , стали нашими <g/> , не переставши бути собою <g/> . Це програма єдности
doc#98 , в сумі й взаємодії різниці й різниць <g/> . Нація нашої доби тоді нація <g/> , коли вона хоче бути разом <g/> , а не
doc#98 народів <g/> » <g/> , про хемічний склад самої крови нашої нації <g/> , без якої ( <g/> крови <g/> ) нема й самої нації <g/> . </p>
doc#98 видиві неповоротного минулого <g/> : « <g/> Братерськая наша воля <g/> , Без холопа і без пана <g/> » ( <g/> 1847 <g/> ) <g/> . Та ось у
doc#98 є місце в церкві <g/> » <g/> . Хоч коли б бути послідовним в нашому левелерстві <g/> , треба б накласти анатему на
doc#98 , кусник сальця із шкуринкою — цупко в'їлася в наш побут і наше мислення <g/> : хай мені буде погано <g/> , аби
doc#98 сальця із шкуринкою — цупко в'їлася в наш побут і наше мислення <g/> : хай мені буде погано <g/> , аби сусідові
doc#98 із Скоропадським <g/> , може б <g/> , інакше склалася наша історія 1918— 1920 років <g/> … </p><p> Приклад майже
doc#98 конфіскація не добром нажитих багатств <g/> . Патос наших революцій був патос нищення <g/> , нуля <g/> , порожнечі <g/> .
doc#98 . Я кликав ( <g/> волання в пустелі <g/> ) <g/> : Картагена нашої провінційности мусить бути зруйнована <g/> . Тепер
doc#98 безобличности <g/> , яловости й безелітарности <g/> . В наші двадцяті роки заснувалися гурти вибраних (
doc#98 околиці й закапелки від Сяну до Дону <g/> . Картагена нашої провінційности <g/> , звичайно <g/> , вічна <g/> , але хоч би
doc#98 відроджувати відмінності <g/> , — будьмо сміливі в нашому слововживанні <g/> , називаймо речі своїми іменами
doc#98 , а сама засада різности й нерівности <g/> . </p><p> До нашого порятунку — довгий і стрімкий шлях <g/> , і в ході <g/> , й