Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#97 У нашому контексті важить <g/> , що в homo sovieticus елементи першої формації — sapiens — могли поєднуватися цілком алогічно <g/> , ірраціонально з вовчими <g/> .
doc#97 про що пише <g/> ? Що ближче авторові <g/> , де він у себе вдома <g/> ? </p><p> Якби наш Автор виділив і зібрав бодай свої персональні асоціяції фактів біографії Шевченка з іншими історичними особами
doc#97 У випадку нашого Автора про перше може сказати тільки він сам <g/> .
doc#98 Та це був і кінець нашим ледве початим контактам — газетне оголошення про смерть Новиченка <g/> , і <g/> , отже <g/> , урвалося наше майже не почате знайомство <g/> .
doc#98 Та це був і кінець нашим ледве початим контактам — газетне оголошення про смерть Новиченка <g/> , і <g/> , отже <g/> , урвалося наше майже не почате знайомство <g/> .
doc#98 для того <g/> , щоб перед образом його складати неутомленнїї поклони <g/> ) <g/> . </p><p> Уважаємо за своїх наших первомайських <g/> , догадьків <g/> , тетієвських <g/> , але зовсім не жадаємо від євреїв України <g/> , щоб
doc#98 щоб вони перестали бути євреями <g/> , утратили своє я. Вони прийшли до нас <g/> , стали нашими <g/> , не переставши бути собою <g/> . Це програма єдности <g/> , а не асиміляції <g/> , розчинення
doc#98 Нація нашої доби тоді нація <g/> , коли вона хоче бути разом <g/> , а не тоді <g/> , коли її силують животіти в єдиній « <g/> гармонійній <g/> » отарі <g/> , а отару розпалюють однаковими гаслами <g/> , чим стандартніше <g/> , тим голосніше <g/> , тим упертіше <g/> , тим монотонніше <g/> , тим беззмістовніше <g/> , поскубуймо травичку давно вже випорожненої « <g/> національної традиції <g/> » <g/> , — певніше — що так за звичкою зветься <g/> . </p>
doc#98 Мова тут не про до блювоти і наскрізь набридлу « <g/> дружбу народів <g/> » <g/> , про хемічний склад самої крови нашої нації <g/> , без якої ( <g/> крови <g/> ) нема й самої нації <g/> . </p>
doc#98 , то в мрії про майбутнє <g/> , то в видиві неповоротного минулого <g/> : « <g/> Братерськая наша воля <g/> , Без холопа і без пана <g/> » ( <g/> 1847 <g/> ) <g/> . Та ось у
doc#98 Хоч коли б бути послідовним в нашому левелерстві <g/> , треба б накласти анатему на краватки й всяке інше « <g/> панське <g/> » причандалля включно з ватерклозетами й водогоном <g/> .
doc#98 польовому кулеші — вода <g/> , пшоно <g/> , кусник сальця із шкуринкою — цупко в'їлася в наш побут і наше мислення <g/> : хай мені буде погано <g/> , аби сусідові було гірше <g/> .
doc#98 вода <g/> , пшоно <g/> , кусник сальця із шкуринкою — цупко в'їлася в наш побут і наше мислення <g/> : хай мені буде погано <g/> , аби сусідові було гірше <g/> . Хто знає <g/> ,
doc#98 Хто знає <g/> , якби Петлюра не воював із Скоропадським <g/> , може б <g/> , інакше склалася наша історія 1918— 1920 років <g/> … </p>
doc#98 Патос наших революцій був патос нищення <g/> , нуля <g/> , порожнечі <g/> .
doc#98 Я кликав ( <g/> волання в пустелі <g/> ) <g/> : Картагена нашої провінційности мусить бути зруйнована <g/> .
doc#98 В наші двадцяті роки заснувалися гурти вибраних ( <g/> вони прибрали ім'я В АПЛІТЕ — навіть у структурі назви був бунт — за нормою мав би бути ВАПЛ <g/> , без -іте <g/> ) <g/> , і спалахнула війна з егалітаризмом і примітивізмом <g/> , — якщо без єврейських слів — плужанством <g/> .
doc#98 Картагена нашої провінційности <g/> , звичайно <g/> , вічна <g/> , але хоч би межа талановитости й безталанности трохи пересунулася на користь першої <g/> ! </p>
doc#98 Можна відроджувати відмінності <g/> , — будьмо сміливі в нашому слововживанні <g/> , називаймо речі своїми іменами <g/> , — можна відроджувати кляси <g/> , але не забуваймо при цьому — це не будуть старі кляси і люди тих кляс <g/> .
doc#98 закони і не люди тих законів <g/> , а сама засада різности й нерівности <g/> . </p><p> До нашого порятунку — довгий і стрімкий шлях <g/> , і в ході <g/> , й русі <g/> , й