Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#94 Правда тут <g/> , у Візантії Середньовіччя і в Візантії двадцятого століття <g/> , — не те <g/> , що було чи є <g/> , а те <g/> , чого вимагають інтереси держави <g/> .
doc#94 пішак <g/> , його переставляє чи нищить невидима потужна рука держави <g/> . Держави <g/> . ДЕРЖАВИ <g/> . </p><p> Те <g/> , що було сутністю в імперії московських Іванів і Романових <g/> , втілилося згодом в організаційну
doc#94 Але поема Лесі Українки зовсім <g/> , зовсім не про те <g/> .
doc#94 — « <g/> Ні <g/> , не те <g/> , — сказав чужий <g/> , — я не про те кажу <g/> . </p>
doc#94 — « <g/> Ні <g/> , не те <g/> , — сказав чужий <g/> , — я не про те кажу <g/> . </p>
doc#94 . Якою ціною робилися великі реформи Леніна й Сталіна <g/> , не треба нагадувати <g/> . </p><p> Чи те <g/> , що відбувається тепер — ця нерішуча <g/> , непослідовна <g/> , у шорах і з погано
doc#94 ставитися до можливости демократизації імперії з крайньою обережністю <g/> . </p><p> Подиву гідне в цих обставинах не те <g/> , що перспективи тут далекі від світлих <g/> , а те <g/> , скільки все-таки людей одверто
doc#94 гідне в цих обставинах не те <g/> , що перспективи тут далекі від світлих <g/> , а те <g/> , скільки все-таки людей одверто й прилюдно голоситься в лави прихильників демократизації — одиниці проти
doc#94 зойку одного з кореспондентів « <g/> Літературної України <g/> » ( <g/> 1989 <g/> , ч. 6 <g/> ) про те <g/> , що нема на Україні ( <g/> а отже <g/> , і в Союзі <g/> ) ні однієї
doc#95 Те <g/> , що було Харковом у мої дні <g/> , — тепер не більше <g/> , як третина міста <g/> .
doc#96 Він вичитав у відповідь цілий патер ностер про те <g/> , що хутори ісландські взагалі не продаються <g/> , а переходять у спадщину сторіччя за сторіччям <g/> , а тим більше не продаються чужинцям <g/> , це і законом заборонене і всім традиціям перечить <g/> , питання — потворне <g/> , немисленне <g/> .
doc#96 Ходити довго ними можна не тільки через індивідуалізм ісландців <g/> , що будували собі кожний свій власний окремий будинок <g/> , найчастіше з брижованого заліза ( <g/> дерева й цегли країна не постачає <g/> , вибір тільки між лавою й залізом <g/> ) <g/> , а ще через те <g/> , що місто в наш час суворо плянується <g/> .
doc#96 Але переємність є тільки в тому <g/> , що місце те саме <g/> .
doc#96 Колись Синявський <g/> , визначаючи напрям мовної політики <g/> , сказав <g/> , що будувати новітню літературну мову на самій селянській — це те саме <g/> , що будувати новітню архітектуру на білій нашій і милій <g/> , але <g/> , хоч там що <g/> , далеко не урбаністичній селянській хаті <g/> .
doc#96 Один — це те <g/> , що поруч виставлена картина <g/> , що показує сходини групи бандитів <g/> , більш-менш у стилі Берт-Брехтового Артуро Уї <g/> .
doc#96 Друге є те <g/> , що стиль картин явно і підкреслено експресіоністичний <g/> , і в третьому райху вони були б напевне вилучені як здеґенероване мистецтво <g/> .
doc#97 Постійне нагадування про те <g/> , що Микола І не спускав з ока ув'язненого Шевченка <g/> , витворює хоч-не-хоч асоціяції з павуком у центрі свого павутиння і безсиллям жертв-комашок у тенетах липкої сітки <g/> . </p>
doc#97 Не треба бути глибоким аналітиком <g/> , щоб зрозуміти <g/> , що найглибша трагедія Шевченка в ті роки полягала не лише в забороні писати й малювати ( <g/> про що дуже багато в книжках Большакова <g/> ) <g/> , а і — насамперед — у примусі боронити те <g/> , що ненавидів <g/> , з чим кликав боротися всією силою <g/> .
doc#97 З чим і з ким він асоціює те <g/> , про що пише <g/> ?
doc#97 А головне — звернім увагу на те <g/> , як часто в ці місяці з'являються в його поезіях мотиви самотности <g/> , лексеми сам <g/> , самотній <g/> , самота <g/> , самотина <g/> , одинокий і — ще важливіше — повна відсутність образів тих припусканих друзів <g/> , звертань до них <g/> , діялогу <g/> .