Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#94 затрималася в своїй повільності аж мало не до нашого століття <g/> , коли цю libertas « <g/> в огні її <g/> , окрадену
doc#94 змін і пересувів значення <g/> , зумовлених нашою історією <g/> , недорозвитку <g/> , перерозвитку <g/> ,
doc#94 світові <g/> . Але поки воно дійшло до наших днів <g/> , поки латинське слово privatus дало
doc#95 саме повітря здавалося українським <g/> , дихала наша старовина <g/> , сучасність попри всі перешкоди
doc#95 вулиці висаджено в повітря в тридцятих роках нашого сторіччя <g/> . Недвозначно говорять про
doc#95 » вулиці — Римарській <g/> , хоч ні одного лимаря там у нашому столітті вже не було <g/> . </p><p> Адміністративна
doc#95 , а українських слів у його мові більшало <g/> . Коли наш рейс скінчився <g/> , а був він довгенький <g/> ,
doc#96 між лавою й залізом <g/> ) <g/> , а ще через те <g/> , що місто в наш час суворо плянується <g/> . Як дітям шиють одяг на
doc#96 саме <g/> , що будувати новітню архітектуру на білій нашій і милій <g/> , але <g/> , хоч там що <g/> , далеко не
doc#96 . Стихійно малював <g/> . Не був формально рабом <g/> , як наш Шевченко <g/> , але фактично був <g/> . Його здібності
doc#96 помічено <g/> , зібрано спеціяльний фонд — як нашому Шевченкові <g/> , щоб зробити можливим молодому
doc#96 . А щодо історії <g/> , — може <g/> , вона завжди трагічна <g/> , і наші нарікання на нашу гірку долю — в дійсності
doc#96 може <g/> , вона завжди трагічна <g/> , і наші нарікання на нашу гірку долю — в дійсності нарікання на condition
doc#96 на condition humaine <g/> ? Але я не хочу епатувати нашого читача <g/> . Є своя рація в тому <g/> , щоб думати про
doc#97 о Тарасе <g/> » <g/> , таки Оренбург <g/> , 1993 <g/> , щоб упровадити нашого читача в Большаковську працю і <g/> , в міру
doc#97 життя Шевченка й навколо <g/> . Ось прогалина в наших відомостях про поетове життя <g/> . Шукаймо по
doc#97 таки виявлено <g/> , знайдено <g/> , коли порожнеча в наших знаннях — нарешті <g/> ! нарешті <g/> ! — заступається
doc#97 у циркових межах <g/> , і радше загорлав би <g/> : Ага <g/> , знай наших <g/> ! Або <g/> : Нема таких фортець <g/> , що ми не взяли б <g/> !
doc#97 ! — Аристократів на ліхтарі <g/> ! — Вважаймо <g/> , що наш вік цивілізованіший <g/> , і не тягнімо Большакова
doc#97 Блок <g/> , — </p><p><g/> … хрустнет ваш скелет в тяжелых <g/> , нежных наших лапах <g/> . 1 </p><p> 1 Фактично Шевченко не мовчав <g/> . Своє