Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Операція невтралізації й нищення геніїв з української культури проходила розмірно легко <g/> , бо її підтримували посередності <g/> . </p>
doc#72 1903 <g/> ) <g/> : “ <g/> Я ніяк не можу згодитися <g/> , що нам не слід брати теми з життя нашої інтелігенції <g/> , бо її у нас нема <g/> …
doc#57 Бо її функція — не конкурувати з піднесенням центру <g/> , а його вирізняти <g/> . </p>
doc#36 Наталія Ґрот в « <g/> Современной летописи <g/> » ( <g/> ч. 41 за 1863 рік <g/> ) незадоволена <g/> , бо Ґе « <g/> перший з усіх мистців умисне позбавив найвидатнішу світову подію божистости <g/> » ( <g/> Зоґраф <g/> .
doc#36 Кожного разу <g/> , їдучи з хутора в Петербург <g/> , — а це траплялося майже щороку <g/> , бо Ґе брав участь у петербурзьких виставках і мав звичку привозити нові картини особисто ( <g/> у таких випадках залізницею <g/> !
doc#36 Це має неабияке значення <g/> , бо Ґе втратив матір ( <g/> з роду Садовських <g/> ) дуже рано <g/> , і його виховувала тітка Олександра Матушевич та згадана бабуня з допомогою няньки Наташі <g/> .
doc#79 » Але вхопитися нема за що <g/> , бо – « <g/> гроші круглі <g/> , земля кругла <g/> , все кружляє <g/> , все котиться <g/> , і голова котиться <g/> .
doc#47 Мистецтво бо — « <g/> не природа <g/> …
doc#84 Він не знає гордого Юлермі <g/> , що втратив садибу <g/> , дружину <g/> , сина <g/> , але не просив пощади й милосердя і не злякався смерти <g/> , коли перед ним розверзлася земля і виригнула полум я <g/> , бо — « <g/> прийде інший час <g/> , час жорстокий і твердий <g/> , смерть нікого не злякає і не повзома ітимуть люди в її царство <g/> » <g/> ; не знає « <g/> сина рабині <g/> » <g/> , якому мати рідними піснями вклала в груди ненависть і зневагу до поневолювачів і який умер <g/> , а не скорився ворогові <g/> , слова до нього не промовив <g/> ; не знає помсти страшного Кіммо <g/> ; не знає <g/> , як « <g/> темна дитина <g/> » подолала страхіття вогню <g/> , води і людської душі і гордо вступила в життя <g/> ; не знає віщого Ковти <g/> , що збагнув усю премудрість землі <g/> : « <g/> Тільки
doc#81 Бо — « <g/> співай <g/> , поете <g/> , з нами в тон <g/> » <g/> .
doc#63 — </p><p> бо — визнає поет - тепер його гнобить нещадна самота і навколо нього панує чорна смерть <g/> . </p>
doc#40 Такий є <g/> , наприклад <g/> , сполучник бо — з походження частка <g/> .
doc#28 За « <g/> символізму <g/> » ці переліки фігурували в Филиповича з знаком мінус — і ми мали таємничо-зловісний кольорит <g/> ; тепер перед ними поставлено плюс — і поезія Филиповича без відчутних глибоких струсів перекотилася на добре бутований шлях неоклясицизму <g/> , з його сприйняттям усього — від кузки до людини <g/> , від шумовиння морського до граніту скель — все це для нього однаково прийнятне <g/> , бо — зрештою — однаково байдуже <g/> .
doc#9 В Галичині таке вживання сполучника бо — річ цілком нормальна і часта <g/> . </p>
doc#68 <p> Горіти бо — то вічний твій приділ <g/> . </p>
doc#26 Середник бо — це такий розділовий знак <g/> , що включає логічний зв'язок <g/> , ба навіть у суті речі <g/> , будь- яку закономірність <g/> .
doc#72 Мов на глум <g/> , коли Скрипникові зробили докір за утиск російської мови на Україні <g/> , — явно маючи на думці становище в містах <g/> , — він відповів <g/> , що це неправда <g/> , бо “ <g/> в районах <g/> , на селі <g/> ” партійна і державна машина послуговуються російською мовою <g/> , якщо район чи село російські ( <g/> Скрипник 55 <g/> ) <g/> .
doc#72 Рекомендація дозволити друк українських книжок спиралася на те <g/> , що це нічим не загрожує неподільності Російської імперії в той час <g/> , як незадоволення <g/> , викликане забороною <g/> , вкупі з розквітом видавничої діяльности в Галичині може потенціяльно зродити таку небезпеку <g/> ; другим засновком записки було твердження <g/> , що української книжки потребують неосвічені або малоосвічені селяни <g/> , а українська література з природи своєї регіональна і треба <g/> , “ <g/> щоб малоруська література у всьому складі своєму залишалася російською <g/> ” <g/> , що є цілком можливе <g/> , бо “ <g/> малоруси за всією сукупністю своєї діяльности на користь російської держави і російської громадськости є вірними і випробуваними синами руського народу <g/> ” ( <g/> Тимошенко 2 <g/> , 328 <g/> ) <g/> .
doc#10 Інтелігенція бо “ <g/> повинна вчитися від народу висловлювати його думками <g/> , його психологією мови наукові правди <g/> ” ( <g/> 5 <g/> , 8 <g/> ) <g/> .
doc#10 А дати цю загальну картину було особливо важко <g/> , бо “ <g/> північно-українські говірки ставлять перед недостатньо вишколеним дослідником більші вимоги своїми фонетичними особливостями <g/> ” ( <g/> 12 <g/> , II <g/> , 228 <g/> ) <g/> . </p>