Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#13 Вони є — різнотипні й незвичайні в українській поезії <g/> : то металічні <g/> , то танцюристі хореї <g/> , черговані з ямбами <g/> , часом чисто шевченківського типу ( <g/> « <g/> Не чути гомону людського <g/> » <g/> ) <g/> , — адже від « <g/> Гайдамаків <g/> » іде в Шевченка лінія байронічних поем <g/> .
doc#81 За приказкою <g/> : « <g/> Я є — смерти нема <g/> , смерть є — мене нема <g/> » <g/> . </p>
doc#18 Раю нема <g/> , але рай є — у поступі <g/> , у русі <g/> , у творчості <g/> : « <g/> В тій боротьбі раз-у-раз гинугь мільйони людей <g/> , в ній на протягу звісної нам історії погибли тисячі і мільйони громад <g/> , племен і народів <g/> , лишаючи місце іншим <g/> , щасливішим <g/> .
doc#53 Можливо <g/> , він і є — як відомо <g/> , в Номиса покажчики незадовільні і розшукати потрібний фразеологізм — справа не легка <g/> .
doc#72 Теоретичні підстави діяльности Постишева з'ясовано через рік <g/> , коли Сталін проголосив на XVII з'їзді ВКП ( <g/> б <g/> ) <g/> , що на даному етапі основною небезпекою є “ <g/> місцевий націоналізм <g/> " <g/> , тобто на Україні український <g/> .
doc#72 Каганович мав рацію <g/> , коли говорив <g/> , що Академічний словник спирається на дореволюційні джерела й нерідко нехтує нові слова радянського періоду та що деякі нові слова доби українізації є “ <g/> псевдонауковими сурсґатами <g/> ” ( <g/> 124 <g/> ) <g/> .
doc#72 Існування паралельних мов <g/> , заявляв Сікорський <g/> , є “ <g/> розкішшю <g/> , якої природа звичайно не терпить <g/> ” <g/> .
doc#25 Але з особливою виразністю Михальчук відходить від народницького погляду своїм твердженням про штучний і вироблений характер кожної розвиненої мови <g/> , яка є “ <g/> систематичний витвір найвищого мистецтва <g/> , так само <g/> , як і культурна музика <g/> , малярство <g/> , різьбарство і ін <g/> .
doc#10 <p> Тепер Ганцов каже <g/> , що розбіжність південно- і північноукраїнських говірок “ <g/> сягає найдавнішої доби в житті південної групи східньослов'янських племен <g/> ” ( <g/> 5 <g/> , 89 <g/> ) <g/> , що між ними є “ <g/> споконвічна відмінність <g/> ” <g/> , яка до речі знаходить свою відповідність в антропологічній відмінності північного українця від південного ( <g/> 5 <g/> , 131 <g/> ) <g/> , і що ця відмінність найглибша з усіх можливих <g/> , бо охоплює “ <g/> квантитативно-акцентологічну систему <g/> ” <g/> , яка визначає собою ввесь фонетичний розвиток мови <g/> .
doc#65 <p> Тарасюк <g/> , викликаний тепер на дискусію <g/> , твердить <g/> , що заник твердої вимови зубних приголосних перед і шириться і є “ <g/> справжній факт сучасного українського усного літературного мовлення <g/> ” <g/> , а Шевельов заперечує це тому <g/> , що він “ <g/> відірваний від живої української мови <g/> ” ( <g/> с. 47 <g/> ) <g/> .
doc#70 Коли книжка вийшла <g/> , він побачив <g/> , що нормою літературної мови є <g/> …