Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#34 Але зародки їх є в « <g/> Пляні до двору <g/> » <g/> .
doc#27 Я налічив у листах 22 пасажі біблійного походження <g/> , не раз цитовані по кілька разів <g/> , а справді їх є далеко більше <g/> .
doc#27 Спочатку — « <g/> розум у їх є <g/> , та немає мови <g/> » ( <g/> до Кониського <g/> , 1861 <g/> ) <g/> .
doc#101 Мене приваблювали сюди й старовинні церкви <g/> , що їх є багато на Буковині <g/> , зокрема Миколаївська і Успенська церкви у Чернівцях <g/> .
doc#80 Він іде дуже близько за розділами німецької книжки — їх є три — « <g/> Початок <g/> » <g/> , « <g/> Чекання <g/> » <g/> , « <g/> Зустріч <g/> » і початок четвертого — « <g/> Дійсність <g/> » <g/> , і він не шукає додаткових джерел <g/> .
doc#36 У доробку Ґе є лише одна річ <g/> , яку можна вважати етнографічною — рисунок з ранніх років « <g/> Похорон дитини на Поділлі <g/> » <g/> , 1866 ( <g/> Порудомінський <g/> .
doc#40 ) — є умовне позначення плювання <g/> , а не саме плювання <g/> .
doc#52 працівників НКВД та тюремної адміністрації <g/> , а також всі прізвища в'язнів ( <g/> за винятком лише кількох змінених <g/> ) — є правдиві <g/> » <g/> .
doc#72 Єдлінська 101 <g/> , — є тільки етимологічним правописом <g/> ) <g/> , і вдатися до етимологічного правопису <g/> , що справді був радше псевдоетимологічним <g/> : коли о переходило в і <g/> , його позначали о <g/> , але коли е переходило в і <g/> , його позначали не е <g/> , а ѣ. Одначе цей правопис був обов'язковим кілька років <g/> . </p>
doc#87 Про це підсовєтська література не сказала досі нічого ( <g/> говоримо про літературу <g/> , не про макулятуру — та <g/> , звичайно <g/> , щось верзла про стахановців <g/> , про жити стало краще <g/> , жити стало веселіше <g/> , про квітучі міста квітучої України <g/> , — але <g/> , хвалити Бога <g/> , — є слова і цілі книжки і навіть цілі бібліотеки <g/> , які ніби сказані <g/> , написані <g/> , — але водночас не існують <g/> .
doc#81 Так щодня було два тривожні стрибки серця <g/> : пополудні <g/> , повертаючися з лекцій <g/> , — є про мене чи нема <g/> ?
doc#9 Літературна українська мова <g/> , за його твердженням <g/> , існує тільки на Великій Україні <g/> , де вона освячена авторитетом клясиків і тогочасних великих письменників <g/> ; усе <g/> , що є специфічного в галицькій книжній мові <g/> , Б. Грінченко зневажливо називає « <g/> язичиєм <g/> » <g/> , дарма що не може не розуміти <g/> , що це новітнє <g/> , мовляв <g/> , « <g/> язичиє <g/> » далеко стоїть від тієї москвофільської мови <g/> , яка свого часу й дістала іронічну назву язичия <g/> : « <g/> Дуже помилялись ті земляки <g/> , які думали досі <g/> , що в Галичині тільке одне " <g/> язичиє <g/> " — москвофільське <g/> , навпаки <g/> , — є і друге — рутенське <g/> »1. Докази на це твердження в Б. Грінченка — більш ніж скупі <g/> .
doc#22 Але є в психологічній атмосфері <g/> , в настроях дійових осіб <g/> , у відчутті того <g/> , що « <g/> так далі жити не можна <g/> » <g/> , в підсвідомій мові кримського пейзажу <g/> , — є там <g/> , коли хочете <g/> , передчуття навіть цієї трагедії татарського народу <g/> . </p>
doc#1 <p> Хреста ніхто не поставить </p><p> І не пом'яне <g/> , — </p><p> є усвідомлення неминучосте <g/> , але немає прийняття цієї неминучосте <g/> .
doc#72 Деякою втіхою — якщо можна назвати це втіхою — є свідомість <g/> , що згадані матеріяли недосяжні не тільки авторові <g/> .
doc#24 І дух — є ніщо інше <g/> , як творчість цієї матерії-енерґії <g/> , як її рух <g/> .
doc#84 Така еміграція — є благо <g/> ; вона виконає місію свого народу або стане на чолі народу в виконанні ним своєї місії <g/> . </p>
doc#75 <p> « <g/> Життя — є молодість <g/> , труд і любов <g/> .
doc#24 Така полісмисловість змісту — є ознака справжнього мистецтва і один з критеріїв мистецькости твору взагалі <g/> .
doc#36 Абсолютним доказом першого — Божої любови — є те <g/> , що Бог прийняв подобу людини <g/> . </p>