Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 Найвідчутніший елемент її - і павза між групою підмета і присудка <g/> , бо те підвищення тону і вповільнення темпу <g/> , яке може відрізняти предикативний прикметник від атрибутивного <g/> , і не дуже різке й виразне <g/> , і зовсім не обов'язкове <g/> : воно легко затушковується і сходить нанівець при звичайному в побутовій мові <g/> , не кажучи вже про афективні стани <g/> , способі і темпі розмови <g/> . </p>
doc#40 ) <g/> , — хоч і тут можлива множина <g/> , яка <g/> , правда <g/> , тут більше властива продуманій писаній мові <g/> , ніж безпосередній <g/> , усній <g/> .
doc#15 <p> Всупереч власним словам про властивість називних речень штучно- поетичній мові <g/> , Німчинов в іншому місці своєї праці ( <g/> с. 201 <g/> ) <g/> , розглядаючи генезу двоелементного речення <g/> , припускає <g/> , що воно могло творитися з двох самостійних слів-речень ( <g/> або словосполук-речень <g/> ) <g/> , одне з яких було називне <g/> .
doc#72 6 <g/> ) <g/> , але ніде не гарантовано ніяких прав жадній мові <g/> , окрім румунської <g/> .
doc#40 ЕКВІВАЛЕНТИ РЕЧЕНЬ </p><p> У живій мові <g/> , особливо в усній <g/> , чи не найбільше буває неповних речень <g/> .
doc#40 <p> Родовий відмінок приналежносте досить поширений у книжній мові <g/> , особливо в науковій і газетній <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> У книжній мові <g/> , особливо в газетній і публіцистичній <g/> , подеколи трапляються дієприкметники на -аюч ( <g/> ий <g/> ) <g/> , -уюч ( <g/> ий <g/> ) <g/> , як от <g/> : « <g/> Подібні хвилинки криють у собі надзвичайну <g/> , особливу цінність — щось інтриґуюче <g/> , заохочуюче <g/> , підбадьорююче <g/> » ( <g/> Любч <g/> .
doc#40 <p> Той же відтінок непевности <g/> , а також почасти свободи вибору має розділовий сполучник хоч ( <g/> завжди повторюваний у цьому значенні <g/> ) <g/> , властивий переважно усній мові <g/> , особливо на Сході України <g/> .
doc#15 Береться конструкція <g/> , властива живій мові <g/> , очищається від випадкового і неорганізованого <g/> , підноситься тим самим у нову якість - і після цього повертається для загального користування в цьому зміненому й збагаченому вигляді <g/> .
doc#40 На відміну від наслід- кових і посесивних конструкцій <g/> , уживаних досить часто в усній мові <g/> , пасивні конструкції типовіші для книжної мови <g/> . </p>
doc#15 Подібні приклади в живій мові <g/> , певне <g/> , не рідкість і не дивина <g/> . </p>
doc#15 Коли відкинути перебільшення ролі афективности і розміру відстані між логічним і афективним у мові <g/> , перебільшення <g/> , властиве всій системі поглядів Баллі <g/> , то ці його твердження можна прийняти <g/> .
doc#12 <p> Шоб показати йотовану вимову голосних я <g/> , ю <g/> , є <g/> , ї після приголосної <g/> , відповідно до вимови даного слова в чужій мові <g/> , пишемо перед літерами я <g/> , ю <g/> , є <g/> , ї після д <g/> , т <g/> , з <g/> , с <g/> , ц <g/> , л <g/> , н — знак м'якшення <g/> , а після інших приголосних — апостроф <g/> , напр <g/> .
doc#9 <p> Ось ще кілька прикладів такої мимовільної вульгаризації в мові <g/> , позасвідомого і недоречного відгомону « <g/> котляревщини <g/> » або <g/> , в кращому випадку <g/> , невиправданої примітивізації « <g/> під селянське <g/> » <g/> : « <g/> В здоровому високому залі серед здорових дзеркал <g/> » ( <g/> С. 162 <g/> ) <g/> ; « <g/> Шуміла верба й перебаранчала їй читати <g/> » ( <g/> С. 200 <g/> ) <g/> ; « <g/> Дорога пошилась у гущавину <g/> » ( <g/> С. 229 <g/> ) <g/> ; « <g/> Почав неначе стогнати <g/> , втиривши очі в стелю <g/> » ( <g/> С. 306 <g/> ) <g/> ; « <g/> Вона бурхнула й собі рому в свій стакан <g/> » ( <g/> С. 354 <g/> ) <g/> .
doc#55 Практично дві головні стратегії були <g/> : 1 <g/> ) якщо українська мова або її діялекти мали варіянти <g/> , вибирати той <g/> , що був близький або спільний з російською мовою <g/> ; і 2 <g/> ) якщо слова або написання бракувало в українській мові <g/> , позичати їх з російської <g/> , звичайно в відношенні один до одного <g/> .
doc#40 <p> § 67. СЛОВОТВІР І НАГОЛОС ПРИСЛІВНИКА </p><p> Та сама нестійкість <g/> , здатність <g/> , з одного боку <g/> , поповнюватися з інших частин мови <g/> , а з другого боку <g/> , « <g/> розмиватися <g/> » на їхню користь <g/> , яка характеризує прислівник у сучасній українській мові <g/> , позначається і на його словотворі <g/> .
doc#40 Ще поширеніше закінчення -ів у усній мові <g/> , пор <g/> .
doc#40 <p> Усі факти прономіналізації й депрономіналізації <g/> , щоденні в мові <g/> , пояснюються тим <g/> , що кожну дану річ <g/> , кожну ознаку мовець завжди може визначити подвійно <g/> : займенником — через її стосунок або іншою частиною мови — через її назву <g/> ; природно <g/> , що коли ті самі явища окреслюються різними словами <g/> , межа між цими словами буває хитка і подеколи може зовсім затиратися <g/> .
doc#9 Але це означає максимальну обережність при запровадженні або навіть пропонуванні змін у літературній мові <g/> , при всякій мовній дискусії тощо <g/> .
doc#40 Вживання вигуків у ролі присудка властиве переважно усній мові <g/> , пройнятій експресією <g/> . </p>