Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#94 Не виключено <g/> , що саме Польща була провідником західнього значення в слові <g/> , хоч у самих поляків поняття свобОди виродилося в анархічний хаос nie pozwalam <g/> , і так воно не пройшло через західньоевропейську конститутивність і окреслення меж законом <g/> , — або втратило ці вирішальні нюанси <g/> .
doc#94 Тут ми ніби щасливіші від якутів з Лесі Українчиної поеми ( <g/> хоч чи справді далеко ми від них просунулися <g/> ?
doc#94 Вона подає себе як неминучий засіб — більш або менше тимчасовий <g/> , хоч своє розмонтування вона безконечно відкладає <g/> .
doc#94 І якщо тут справді дається згори хоч би мінімальна демократія <g/> , — чи люди готові своїми спустошеними душами її сприйняти і нею жити <g/> ? </p>
doc#94 , мостом у демократію <g/> . </p><p> А взяти непорушний і недоторканий міт про безпомильність партії <g/> , хоч кожний знає <g/> , що це тільки міт <g/> . Яка може бути ціна тієї непомильности <g/> ,
doc#94 проти мільйонів байдужих <g/> , цинічних або й упрост розтлінних <g/> , — а все-таки голосяться <g/> , хоч не можуть не знати непевности завтрішнього дня <g/> . Кінець кінцем <g/> , усе залежить від індивідів
doc#95 Я мав у Харкові добрих учителів — Леонида Булаховського <g/> , Олександра Білецького та інших <g/> , але Сімовича я вважав і вважаю за свого пізніше вчителя <g/> , хоч формально він ним не був <g/> . </p>
doc#95 Я сам мав честь жити на такій « <g/> цеховій <g/> » вулиці — Римарській <g/> , хоч ні одного лимаря там у нашому столітті вже не було <g/> . </p>
doc#95 Але здається мені <g/> , що воно скоріше в « <g/> старому Харкові <g/> » <g/> , хоч і посірілому <g/> .
doc#95 Бо хотіли мати хоч дуже загальне враження від різних дільниць міста <g/> .
doc#95 Він знав місто чудово <g/> , хоч не був старий — був парубійко десь коло 20-ох років <g/> .
doc#96 Хоч економіка країни діставала й дістає звідти добре посилення <g/> , чимало людей там працює й одержує платню <g/> , а до внутрішніх справ країни бази не втручаються <g/> . </p>
doc#96 берегів людність легко можна було б збільшити <g/> , одначе після війни Ісландія не прийняла ані хоч би одного <g/> , символічного ДіПі <g/> . Випадково я чув <g/> , як одна американська пані —
doc#96 Від 930 року в Тінгвелірі збиралося народне віче <g/> , що правило країною <g/> , але даремно було б шукати там хоч би фундаментів якого-небудь будинку <g/> .
doc#96 Але для пересічного рейк'явікця <g/> , якщо він хоч трохи цікавиться архітектурою <g/> , — а таких мало <g/> , і безплатні музеї мають мало глядачів <g/> , — це — об'явлення національного стилю <g/> , і його джерело — в лавових формаціях <g/> . </p>
doc#96 Колись Синявський <g/> , визначаючи напрям мовної політики <g/> , сказав <g/> , що будувати новітню літературну мову на самій селянській — це те саме <g/> , що будувати новітню архітектуру на білій нашій і милій <g/> , але <g/> , хоч там що <g/> , далеко не урбаністичній селянській хаті <g/> .
doc#97 Хоч здебільша поза прізвищами ми не довідуємося нічого <g/> , а з прізвищ мало витягнеш <g/> .
doc#97 Маємо добру інформацію про холеру в Оренбурзі <g/> , хоч Шевченко тоді там не жив <g/> , про полювання на тигра <g/> , про бурі й штилі на Аральському морі <g/> , день попри день <g/> .
doc#97 Нерадо пускаюсь в її хащі <g/> , в її воістину непрохідь чорних пісків <g/> , справжніх Каракумів <g/> , хоч не природою <g/> , а людиною роблену <g/> .
doc#97 Кониського ( <g/> 1897— 1901 <g/> ) я налічив уживань імени Ісаєва сім випадків <g/> , з лайливим епітетом — один ( <g/> « <g/> лиходійні вчинки <g/> » <g/> ) <g/> , У монографії Павла Зайцева <g/> , 1939 <g/> , друге видання ( <g/> перше <g/> , як відомо <g/> , не вийшло друком через воєнні події <g/> ) — 1955 <g/> , англійський переклад 1988 — попри трохи солодкавий тон і деяку застарілість <g/> , і досі <g/> , мабуть <g/> , найкращій біографії Шевченка ( <g/> Большакову вона <g/> , виглядає <g/> , лишилася невідома <g/> , хоч автор міг би довідатися про неї хоч би з книжки М. Шаґінян 1941 <g/> ) <g/> , — так от у Зайцева я налічив 4 згадки про Ісаєва <g/> , епітет тільки раз <g/> , і то не лайливий <g/> , а злегка зневажливий ( <g/> « <g/> молоденький прапорщик <g/> » <g/> ) <g/> .