Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 Але Струве також усвідомлював <g/> , що об'єднання інтеліґенції з масами річ можлива і що це означатиме кінець Російської імперії <g/> : “ <g/> Якщо інтеліґентська “ <g/> українська <g/> " ідея вдарить у народний ґрунт і запалить його своїм “ <g/> українством <g/> ” <g/> , це загрожуватиме величезним і нечуваним розколом в російській нації <g/> ” ( <g/> 85 <g/> ) <g/> . </p>
doc#65 <p> Як загально відомо <g/> , в Російській імперії XIX й XX ст <g/> .
doc#72 Рекомендація дозволити друк українських книжок спиралася на те <g/> , що це нічим не загрожує неподільності Російської імперії в той час <g/> , як незадоволення <g/> , викликане забороною <g/> , вкупі з розквітом видавничої діяльности в Галичині може потенціяльно зродити таку небезпеку <g/> ; другим засновком записки було твердження <g/> , що української книжки потребують неосвічені або малоосвічені селяни <g/> , а українська література з природи своєї регіональна і треба <g/> , “ <g/> щоб малоруська література у всьому складі своєму залишалася російською <g/> ” <g/> , що є цілком можливе <g/> , бо “ <g/> малоруси за всією сукупністю своєї діяльности на користь російської держави і російської громадськости є вірними і випробуваними синами руського народу <g/> ” ( <g/> Тимошенко 2 <g/> , 328 <g/> ) <g/> .
doc#72 Другим було пожвавлення діяльности самої української інтеліґенції як наслідок усе більшого соціяльного й політичного неспокою в Російській імперії взагалі <g/> , а на Україні зокрема <g/> .
doc#36 Родинна леґенда оповідає про емігранта з Франції доби Великої Революції <g/> , якогось пана Ґей <g/> , що опинився в Російській імперії десь на зламі століть <g/> .
doc#27 <p> Присилуваний заборонами українського слова в Російській імперії діяти через галичан і в Галичині <g/> , Куліш якнайуважніше придивлявся до них <g/> , і оцінки його вагаються між позитивними <g/> , літеплими і цілковито негативними <g/> .
doc#72 Петлюрі належить огляд виставки 1912 р. <g/> , на якій були показані твори <g/> , видані в межах Російської імперії за попередній рік <g/> .
doc#81 Покликали залізничного провідника <g/> , він висловив співчуття й оповів <g/> , що перегін між Ростовом і Таганрогом найнебезпечніший <g/> , що тут тягнуть речі всіма способами <g/> , навіть вудками витягають через вікна на ходу поїзда <g/> , у що було важко повірити <g/> , але <g/> , милий Боже <g/> , викренених і зрозпачілих людей у країні було досить <g/> , а професія злодія на просторах Російської імперії завжди стояла високо <g/> !
doc#45 Як одна біда йде <g/> , то й другу за собою веде <g/> : 20-го липня Валуєв підписав указ про заборону друкувати в Російській Імперії книжки українською мовою <g/> .
doc#97 Назви станцій між Петербургом і Оренбургом забудуться <g/> , але враження безвихідної відкритости ( <g/> так <g/> , саме так <g/> ) Російської імперії лишиться <g/> .
doc#4 Так здичавілість безмежної Російської імперії привела до розправи з усім тим <g/> , що не відповідало партійній догмі <g/> , — з тонкою плівкою російської дореволюційної інтелігенції <g/> , з національними прагненнями « <g/> околиць <g/> » імперії і тими культурними течіями <g/> , які виросли були саме з духу революції <g/> , — насамперед з формалізмом і футуризмом <g/> .
doc#76 Мій матеріял дозволяє твердити <g/> , що слово общерусский <g/> , правда <g/> , не як одне двокореневе слово <g/> , а двоє граматично ще не злитих слів — общий русский <g/> , характеризувало мову ( <g/> та ідеологію <g/> ) Сергія Уварова <g/> , особи <g/> , що визначала освітню політику Російської імперії півтора десятиліття його міністерування <g/> , а фактично і після його відставки в кінці сорокових років минулого століття <g/> , — увесь час аж до революції 1917 року <g/> .
doc#94 Він бачив суть Російської імперії саме в цій вічній симбіозі <g/> .
doc#36 <p> Цей « <g/> Бог <g/> » явно протиставиться канонічному церковному Богові <g/> , з яким він не має нічого спільного і якого Шевченко називає візантійським Саваофом <g/> , сивим верхотворцем ( <g/> « <g/> Неофіти <g/> » <g/> , 1857 <g/> ) <g/> , якого не приймає <g/> , якого вважає частиною механіки космічного тоталітаризму <g/> , втіленого <g/> , між іншим <g/> , в Російській імперії та офіційній Церкві <g/> , який для нього не є справжньою божественною сутністю <g/> , а ще менше законодавцем життя <g/> : </p><p> Не хрестись <g/> , </p><p> не кленись <g/> , і не молись </p><p> Нікому в світі <g/> !
doc#72 На Україні була небезпека <g/> , що двомовність переросте в неукраїнську одномовність <g/> , оскільки зв'язок з усіма іншими мовами <g/> , особливо західноевропейськми <g/> , відбувався за посередництвом другої мови <g/> : російської в Російській імперії та Радянському Союзі <g/> , румунської в Румунії <g/> , угорської або чеської на Закарпатті і <g/> , дещо меншою мірою <g/> , польської в Польщі ( <g/> до 1918 р. галицька інтеліґенція <g/> , як правило <g/> , опановувала бодай одну з головних західних мов — німецьку <g/> ) <g/> . </p>
doc#36 <p> Завдання ускладнене ще й тим <g/> , що за життя І е в Російській імперії твори Шевченка друкувалися з великими цензурними купюрами <g/> .
doc#53 Отже <g/> , схема розвитку літературних мов у їхній взаємодії з мовами розмовними серед східних слов'ян у межах Російської імперії уявлялася Потебні — у дуже спрощеному викладі — в трьох етапах <g/> : спершу дві мови <g/> , українська й російська <g/> , потім витворення однієї літературної <g/> , сказати б <g/> , надмови <g/> , потім унаслідок чимраз більшого наближення цієї останньої до мови власне російської <g/> , — потреба емансипації мови української <g/> .
doc#89 Тоді <g/> , коли Гоголь шукав — хай у спотворених мертвечиною російської імперії формах — підстав душевного розвитку людини й народу <g/> , Бєлінський нападав на нього з газетними тирадами <g/> , диктуючи <g/> , про що — і тільки про це — він сміє писати <g/> , — тирадами на зразок таких <g/> : « <g/> Найживіші сучасні національні питання в Росії тепер <g/> : знищення кріпацтва <g/> , скасування тілесної кари <g/> , запровадження по змозі суворого виконання хоч тих законів <g/> , які вже є <g/> » <g/> . </p>
doc#81 Можливості вибору безмежні <g/> , і <g/> , беручи драстичний приклад <g/> , історію першого десятиріччя нашого століття в Російській імперії цілком можна написати без Миколи II <g/> , а можна — без Леніна <g/> , з національно-визвольними рухами або без них <g/> .
doc#45 Всі автори <g/> , що їх Потебня згадує <g/> , цитує або редагує <g/> , були льояльними до Російської Імперії і провінційними <g/> .