Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#77 Оті порівняння типу « <g/> полохлива <g/> , мов лань <g/> , дочка господині <g/> » <g/> ; « <g/> будинок гуде <g/> , мов лев <g/> » <g/> ; « <g/> хрипить Семен Іванович <g/> , ніби капітан корабля під час бурі <g/> » <g/> ; « <g/> природа шаліла <g/> , мов п'яна розпусниця <g/> » <g/> ; заяложені фрази типу « <g/> відзиваються нечуйними тонами в усіх тайниках юначої душі <g/> » <g/> ; « <g/> робить легким <g/> , ніби за плечима ростуть і розгортаються крила <g/> » — стилістичний репертуар з творів членів гімназійного літературного гуртка <g/> , який зовсім не личить Уласові Самчукові <g/> , що вміє дати такі стилістично своєрідні пейзажі <g/> , що ми б назвали їх « <g/> патріотичними <g/> » <g/> , так пройняті вони якимсь узагальненням і любов'ю до рідної землі ( <g/> напр <g/> .
doc#78 У дальшому я зватиму ці говірки чернігівськими <g/> , бо їхнє ядро лежало на терені сучасної Чернігівщини <g/> , але не слід спускати з ока <g/> , що тоді не різнилися істотно від суто чернігівських говірок і говірки сучасної північної Полтавщини <g/> , які тепер мають перехідний характер на північній основі <g/> .
doc#78 У дальшому я зватиму ці говірки чернігівськими <g/> , бо їхнє ядро лежало на терені сучасної Чернігівщини <g/> , але не слід спускати з ока <g/> , що тоді не різнилися істотно від суто чернігівських говірок і говірки сучасної північної Полтавщини <g/> , які тепер мають перехідний характер на північній основі <g/> .
doc#78 <p> Ця чернігівська традиція української літературної мови не згасла одночасно з ліквідацією Гетьманщини <g/> , а плекалася або давалася взнаки протягом усього 18 <g/> , а почасти й на початку 19 ст <g/> .
doc#78 Перша група <g/> , що її він зве північно-західньою смугою ( <g/> між Десною <g/> , Іпуттю <g/> , Сожем і Дніпром <g/> ) <g/> , не викликає в нього спеціяльної оцінки <g/> , він тільки відзначає її близькість до білоруських говірок <g/> .
doc#78 В сей полосе самый чистый малороссийский язык употребляется <g/> , который литовского очень мягкого <g/> , ни степного грубого и тяжелого выговора не имеет <g/> » <g/> .
doc#78 <p> Не треба спеціяльно доводити <g/> , що ані поняття чистоти мови <g/> , ані поняття « <g/> грубости <g/> » не мають об'єктивних підстав у цих і подібних судженнях <g/> , а тільки відбивають соціяльну оцінку мовців <g/> .
doc#78 <p> Не треба спеціяльно доводити <g/> , що ані поняття чистоти мови <g/> , ані поняття « <g/> грубости <g/> » не мають об'єктивних підстав у цих і подібних судженнях <g/> , а тільки відбивають соціяльну оцінку мовців <g/> .
doc#78 Літературна мова не тому літературна <g/> , що вона чистіша й « <g/> ніжніша <g/> » <g/> , а тому здається витонченішою й чистішою <g/> , що вона літературна <g/> .
doc#78 Маркович уважає за « <g/> грубі <g/> » вже не на південь від чернігівських положені говірки — назвімо їх тут і далі умовно полтавськими <g/> , — а ті <g/> , що лежать на північ від чернігівських <g/> , себто в термінології Шафонського литовські або поліські <g/> ; щождо чернігівських і полтавських говірок <g/> , то вони для нього вже стоять на одному рівні <g/> .
doc#78 Для Павловського зразкові ті говірки <g/> , де о чергується з і <g/> , себто полтавські ( <g/> південно-західніх він не знав <g/> ) <g/> , тоді як « <g/> ближайшие к Литве и грубейшие малороссияне выговаривают оное так <g/> , как у или ю <g/> , мешая будто с і <g/> » 8 <g/> ) <g/> .
doc#78 Називаючи північні говірки київським наріччям <g/> , він прямо констатує переорієнтацію літературної мови на південні говірки <g/> : « <g/> Однако же я не спорю и в том <g/> , что ныне ( <g/> підкреслив я. Ю. Ш. <g/> ) полтавское наречие киевскому предпочитается <g/> , и не без причины <g/> » 8а <g/> ) <g/> . </p>
doc#78 Називаючи північні говірки київським наріччям <g/> , він прямо констатує переорієнтацію літературної мови на південні говірки <g/> : « <g/> Однако же я не спорю и в том <g/> , что ныне ( <g/> підкреслив я. Ю. Ш. <g/> ) полтавское наречие киевскому предпочитается <g/> , и не без причины <g/> » 8а <g/> ) <g/> . </p>
doc#78 Але коли приймається <g/> , що літературна мова в усьому тому <g/> , що робить її системою <g/> , збігається з системою говірки <g/> , то це — принаймні в випадку української мови <g/> , ані трохи не відповідає дійсності <g/> .
doc#78 Кількісно <g/> , мабуть <g/> , серед цеглин цієї будови переважають полтавсько-київські <g/> , хоч і цього не можна твердити категорично <g/> , бо ніхто такої статистики не зробив <g/> , якщо взагалі її зробити можливо <g/> .
doc#78 Кількісно <g/> , мабуть <g/> , серед цеглин цієї будови переважають полтавсько-київські <g/> , хоч і цього не можна твердити категорично <g/> , бо ніхто такої статистики не зробив <g/> , якщо взагалі її зробити можливо <g/> .
doc#78 Але вирішує тут не кількість <g/> . </p>
doc#78 Найвиразніше це видно в морфології дієслова <g/> , де факти ясні навіть для спостерігача <g/> , не озброєного лінгвістично <g/> .
doc#78 Південно-східні говірки зліквідували чергування приголосних у першій особі однини дієслів 2 дієвідміни ( <g/> ходю <g/> , молотю <g/> , возю <g/> , носю <g/> ) <g/> , втратили закінчення -ть у 3 особі однини тих таки дієслів не під наголосом ( <g/> він ходе <g/> , носе <g/> ) <g/> .
doc#78 ) <g/> , але вони не прищепилися <g/> .