Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#55 <p> 2.1.« <g/> Бо так ми говоримо <g/> » <g/> .
doc#58 Можна подарувати авторці <g/> , що її Сократ — без філософії <g/> , що він тільки ставить піванекдотич- ні запитання <g/> , — що таке мудрість <g/> , що таке бесіда і так далі <g/> , на зразок модного свого часу в Радянському Союзі Менделя Маранца <g/> .
doc#59 В вагоні було так багато в'язнів <g/> , голод був такий <g/> , що сильніші придавлювали слабіших <g/> , хворі й кволі вмирали <g/> , а про їх смерть ніхто не зголошував <g/> , бо труп ще мав цінність <g/> : на нього брали пайки <g/> .
doc#59 Як досі життя Ірина було діло <g/> , так і на початку його нового життя — ми знаємо це — стоятиме діло <g/> . </p>
doc#59 Пейзаж виникає так само асоціятивно <g/> , як і порівняння або метафори <g/> .
doc#59 Як у біології онтогенеза повторює філогенезу <g/> , так і тут <g/> , перипетії надізарської розмови внутрішнім змістом своїм до певної міри повторюють перейдені щаблі життя героїв <g/> , як вони відбилися у « <g/> вставних <g/> » епізодах <g/> . </p>
doc#61 Ту саму подію <g/> , ту саму особу читач бачить з погляду різних дійових осіб <g/> , іноді — змальовану двічі <g/> , але так по-різному <g/> , що і подія стає рельєфнішою <g/> , і читати про неї незмірно цікавіше <g/> .
doc#62 Так люди справді думали <g/> , почували <g/> , переживали <g/> , так текли їхні будні й свята <g/> .
doc#62 А до того ці " <g/> звукозаписи <g/> " щедро прокоментовано так <g/> , що читач проходить кожного разу шлях від людського голосу до наукового розуміння постатей <g/> , подій і явищ <g/> .
doc#63 А штучно викликані рецидиви так званого « <g/> реалізму <g/> » — етнографічного чи безкрило-побутового — це не процес <g/> , її тільки відриги давно спожитого й перетравленого <g/> . </p>
doc#63 У « <g/> Волині <g/> » <g/> , у « <g/> Юності Василя Шеремети <g/> » він так широко охопив це життя <g/> , що літературне ніби відійшло на другий плян <g/> , а вражає саме багатство й глибина відтворення життя <g/> , життєвої спостережливости <g/> . </p>
doc#63 Його вірші могли б бути аморфні <g/> , але так само добре відкладаються і в форму <g/> , що існує як даність — і може ще виграють від цього <g/> , бо суть дотримання формальних приписів в них — у легких зсувах від звичайного — то синтаксичних <g/> , то семантичних <g/> : </p><p> Я озеро благосне снитиму <g/> … </p>
doc#64 Та ще й після того гарячково вишукуються на сторінках « <g/> Фелькішер Беобахтер <g/> » між рядками натяки на можливість саме так розв'язати питання <g/> . </p>
doc#64 Не без впливу було й те <g/> , що інформація за німців була загальмована <g/> , так що довго так і не можна було довідатися точніше <g/> , чи правда <g/> , що <g/> , приміром <g/> , Галичина відокремлена від України <g/> , чи правда <g/> , що в Києві шаліє протиукраїнський терор <g/> , — хоч глухі чутки про це й просочувалися <g/> . </p>
doc#64 Це прикро для тих <g/> , хто цінує Любченка як письменника <g/> , але це факт <g/> : його щоденник найвищою мірою провінційний <g/> , чому це так сталося <g/> , — про це дивися вище <g/> , але саме цим він найвищою мірою корисний в процесі усвідомлення нашої провінційности <g/> .
doc#65 У трохи наївному як на сьогодні перекладі П. Куліша це звучить так <g/> : “ <g/> І повелів цар <g/> : Подайте мені меча <g/> !
doc#65 Як навмання взяті приклади подам — підсоння ( <g/> УPC — застаріле <g/> , СУМ — розмовне <g/> , РУС—застаріле <g/> ) <g/> , виклад ( <g/> УPC — у значенні “ <g/> лекція <g/> ” виключене <g/> , СУМ—діялектне <g/> , РУС — виключене <g/> ) <g/> , ватажок у значенні “ <g/> вождь <g/> ” ( <g/> УPC — виключене <g/> , так само в СУМ і РУС <g/> .
doc#65 Натомість викривлення глибинної структури мови може легко приректи її розвиватися так само <g/> , як мова <g/> , з якої ці розвиткові тенденції переймаються <g/> .
doc#65 Бо дальшу еволюцію мови визначають саме ці глибинні структури <g/> , і позбутися зсувів у них далеко не так легко <g/> , як позбутися якогось непотрібно впровадженого слова <g/> . </p>
doc#66 Чи не вийшло так <g/> , що театр має свої засоби <g/> , а Леся Українка — свої <g/> , і вони не можуть накластися гармонійно одні на одних <g/> ? </p>