Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#21 Йому здавалося <g/> , що свій погляд на світ і мистецтво він зможе висловити в них краще <g/> , ніж у статтях <g/> .
doc#21 Часто здавалося <g/> , що неймовірна складність лінії ( <g/> бо графіка Гніздовського <g/> , як правило <g/> , оперувала лініями <g/> , а не плямами <g/> ) була не перешкодою мистцеві <g/> , а заохотою <g/> . </p>
doc#22 Її мастять <g/> , поки вона потрібна для руху машини <g/> , поки вона обертається в приписаному ритмі <g/> , її безжально знищують <g/> , коли здається <g/> , ніби вона порушує той ритм або бодай наміряється його порушити <g/> .
doc#22 Здається <g/> , що тепер маю відповідь на це <g/> .
doc#22 Цей злочин спричиняється до духового зламу <g/> , і <g/> , шукаючи покари за нього <g/> , Мюллер здається партизанам <g/> , які завдають йому страшної смерті <g/> .
doc#22 Здавалося б <g/> , що нема нічого прості того від цієї настанови <g/> , поки здобуття особистого щастя не означає кривди для інших <g/> .
doc#22 Проблеми простіші <g/> , ніж може здаватися <g/> .
doc#23 Але при тогочасних темпах готування і друкування альманахів далеко правдоподібнішим здається <g/> , що принаймні ті поезії Петренка <g/> , що з'явилися в « <g/> Снопі <g/> » <g/> , були написані ще в тридцятих роках <g/> .
doc#23 До такої думки схилявся <g/> , здається <g/> , і Микола Плевако <g/> , судячи з його не досить виразного висловлення і місця <g/> , приділеного Петренкові в Плеваковій хрестоматії1. Коли 1848 року дійшло до поновного <g/> , доповненого видання поезій Петренкових <g/> , після років <g/> , що були наповнені відгомоном Шевченкової збірки і інших його творів <g/> , харківський поет мусів зайняти свою позицію <g/> : або капітулювати перед Шевченком або боронити своєрідність своєї поезії і обстоювати її право на існування <g/> .
doc#23 Здається <g/> , дехто з сучасників Петренка розумів особливе місце поета в тогочасній літературній ситуації <g/> .
doc#23 Зеров відзначив як одну з особливостей українського літературного процесу хронічне відставання розвитку нових стилів у часі і співіснування в часі ж таки старих і нових <g/> , здавалося б <g/> , несполучних стилів16. Цю думку можна продовжити <g/> .
doc#24 В ній дивним способом поєднані дві <g/> , здавалося б <g/> , протилежні й несполучні речі <g/> : визнання об'єктивности світу й визнання людини центром світу й мірилом речей <g/> .
doc#24 Здається бо <g/> : підійдеш до котрого <g/> , штовхнеш — воно тобі із мелодійним дзвоном враз розсиплеться на дрібні шматочки <g/> .
doc#24 Нам здається <g/> , що причини цього треба шукати у темпераменті Любченка — письменника і людини <g/> , — далеко врівноваженішому і може більше обтяженому культурною виучкою <g/> , ніж <g/> , приміром <g/> , у Хвильового або Миколи Куліша <g/> .
doc#24 Нам здається невипадковим <g/> , що після « <g/> Вертепу <g/> » Любченко не створив нічого рівновартного <g/> , нічого настільки ж змістовного й синтетичного <g/> .
doc#25 Схема ця дуже спокуслива своєю динамічністю <g/> ; одначе вона здається надто апріорною в своїй симетричності і побудованою ad hoc за зразком традиційного уявлення про розвиток мов за теорією генеалогічного дерева ( <g/> хоч Михальчук не цурався й теорії хвиль — пор <g/> .
doc#25 Живим для наступних поколінь у них лишається те <g/> , що не входило в життьове завдання їхнього покоління <g/> , що перевищувало це завдання <g/> , що здавалося сучасникам зайвим <g/> , недоречним або незрозумілим <g/> . </p>
doc#25 Навпаки <g/> , національний підхід Михальчука привів його логічно до передчуття тієї синтези психологічного й структурального <g/> , синхронічного й діяхронічного <g/> , що здається метою шукань сучасної лінґвістики <g/> . </p>
doc#25 Але конкретним приводом була <g/> , здається <g/> , активна участь Михальчука у праці першої недільної школи з українською викладовою мовою ( <g/> в Києві <g/> , на Жилянській вулиці <g/> ) <g/> . </p>
doc#25 <p> viii Михальчук не дає прямо формули цієї російської фонеми <g/> , але <g/> , здається <g/> .