Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 З погляду суто наукового не можна говорити <g/> , що в мові щонебудь є правильне або неправильне <g/> , — бо все <g/> , що є в мові <g/> , має при </p><p> чини своєї появи <g/> , отже <g/> , по-своєму обґрунтоване <g/> .
doc#24 <p> Але підкреслюючи музичні принципи в будові розділів і в мові <g/> , ми аж ніяк не можемо погодитися з твердженням Гаморака <g/> , ніби « <g/> Вертеп <g/> » побудований цілком « <g/> музично <g/> » і дає враження « <g/> симфонії <g/> » <g/> .
doc#40 Проте <g/> , як це часто буває в мові <g/> , можливість ужити відповідника ( <g/> »Заснув тоді <g/> , коли <g/> .
doc#40 <p> Порушенням єдности дієвідміни не загрожувало інше скорочення закінчення ( <g/> звичайно ненаголошеного <g/> ) <g/> : -мо в першій особі множини може скорочуватися <g/> , головне в поетичній мові <g/> , на -л. Це скорочення використовується й тепер так само часто <g/> , як і давніше <g/> , і не викликає негативної реакції <g/> , як скорочення -ає <g/> .
doc#72 Друга група пропонувала на додаток елементи <g/> , що сприймалися як не властиві українській мові <g/> , на питоменно національні <g/> .
doc#40 ) <g/> , рідше на закінченні ( <g/> держу́ — держи́ш —держи́ть <g/> , терплю́ — терпи́ш — терпи́ть <g/> , варю́ — вари́ш — вари́ть <g/> ) <g/> , в літературній мові <g/> , навпаки <g/> , виказує деякі тенденції поширюватися <g/> , зокрема на дієслова з приростком при відсутності голосного в корені <g/> , напр <g/> .
doc#50 В українській мові <g/> , навпаки <g/> , кінцевий склад слова завжди вимовляється трохи подовжено і з більшою експіраторною силою <g/> , тому голосний у ньому вимовляється чітко <g/> , і поети <g/> , що претендують на точну риму <g/> , власне <g/> , не повинні б римування різних післянаголосових голосних припускати <g/> . </p>
doc#71 на українській території з'являються нові тексти <g/> , що їх до певної міри свідомо ґрунтовано на розмовній мові <g/> , навіть коли вони призначалися для релігійного вжитку ( <g/> волинська Пересопницька Євангелія 1556–1561 рр <g/> .
doc#40 , тепер у літературній мові <g/> , навіть у поетичній <g/> , відходять на другий плян і рідшають <g/> .
doc#27 Часто він використовував їх як синоніми поруч слів <g/> , відмінних від російських і нормальних у новітній літературній мові <g/> , напр <g/> .
doc#40 Нерідко нові міські назви витискають старі сільські <g/> , не раз не на користь мові <g/> , напр <g/> .
doc#40 Найчастіше це виявляється в тому <g/> , що гіпотактичний сполучник або сполучне слово вживається <g/> , як і належить у непрямій мові <g/> , але особи використовуються так непов'язано <g/> , як це буває в прямій мові <g/> , напр <g/> .
doc#40 В говірках <g/> , особливо часто на півдні й сході України він може після голосного скорочуватися на -ть <g/> ; такі форми нерідкі і в поетичній мові <g/> , напр <g/> .
doc#40 Тому одібного типу слова ( <g/> або й індивідуальні неологізми <g/> ) можна знайти в поетичній мові <g/> , напр <g/> .
doc#40 , із Дністр вийшло Дністер <g/> , із Дніпр — Дніпро <g/> , із вітр — вітер <g/> , — старі форми з присклад- ком трапляються тільки як штучні вже форми в поетичній мові <g/> , напр <g/> .
doc#65 Така сама зміна дисимілятивного характеру відбулася в еспанській мові <g/> , напр <g/> .
doc#15 <p> Іноді називні речення в Шевченка <g/> , виступають ізольовано <g/> , як ми звикли їх бачити в пізнішій літературній мові <g/> , наприклад <g/> : </p><p> Садок вишневий коло хати <g/> , </p><p> Хруші над вишнями гудуть [ <g/> …
doc#10 Визнавши <g/> , що зазначені риси в реченнях на -но <g/> , -то ширяться не без російського впливу <g/> , Курило все таки показує <g/> , що для цього були підстави і в українській мові <g/> , насамперед через взаємодію цього типу речень з іншими типами прислівникових речень <g/> , і що власне це вможливило і російський вплив <g/> : “ <g/> В історії культурних стосунків схрещення різних національних елементів є факт неминучий <g/> ” <g/> , пише вона тепер ( <g/> 24 <g/> , 29 <g/> ) <g/> , а своє трактування фактів у ( <g/> 5 <g/> ) називає “ <g/> вузьким <g/> ” ( <g/> 24 <g/> , 1 <g/> ) <g/> . </p>
doc#81 <p> Ось Святослав Гординський <g/> , що в дитинстві втратив слух <g/> , багато вгадував з губів розмовника <g/> , а решту з письма <g/> , а сам говорив <g/> , не чувши себе <g/> , з неприродними павзами й інтонаціями <g/> , часом переходячи наче на мичання <g/> , — не зважаючи на це — поет <g/> , але наслідувальний у мові <g/> , наслідувальний і в поезії <g/> , але завжди готовий кинутися в бій за те <g/> , що йому здавалося політичними й національними або й малярськими цінностями <g/> , неймовірно працьовитий <g/> , але з природи речі не надто бажаний для розмови <g/> . </p>
doc#51 Праця ця ставала до певної міри небезпечною <g/> , коли те <g/> , що здавалося національно питоменним <g/> , безоглядно накидалося літературній мові <g/> , не звертаючи багато уваги на те <g/> , наскільки воно було ще живе й життєздатне і наскільки воно забезпечувало різноманітність жанрів і стилів модерної літературної мови <g/> . </p>